Білоруські добровольці воюють за Україну у війні проти росії ще принаймні з 2014 року. Проте, із початком повномасштабної війни у 2022-у цей рух став масовішим. Нині білоруси, які не бажають коритися режиму лукашенка, масово допомагають Збройним силам України, а також безпосередньо беруть участь у бойових діях. Найвідомішим із них став Полк імені Кастуся Калиновського, названий на честь лідера білоруського повстання проти російської імперії у 19 столітті.

Один із таких добровольців – Марк, пише Центр журналістських розслідувань "Сила правди".

Він – командир штабу батальйону «Волат» Полку імені Кастуся Калиновського. Йому 42 роки. До лютого 2022-го Марк жив у Мінську і мав досить забезпечене життя. Проте він вирішив діяти і долучився до боротьби проти окупантів на боці України. Частину його персональних даних приховують з міркувань безпеки.

"Коли у вас почалася війна, для мене це було дуже важко. Перші чотири дні я просто не міг спати, весь час сидів в телефоні, дивився, що відбувається. Я жив у Мінську, жив достатньо непогано. І я зрозумів, коли хоч якимось чином не буду допомагати, то просто собі цього не пробачу. На той час моя дружина була на другому місяці вагітності. Ми з нею поговорили і вона мене зрозуміла", - розповідає Марк.

У чоловіка з’явилася можливість приєднатися до Полку Калиновського, бо один його знайомий був у полку, який тоді тільки формувався.

"Я зв’язався з ними та поїхав у Варшаву у центр формування. Мені не потрібно було якихось додаткових верифікацій, тому 18 березня я був вже у вас (в Україні, — ред.). Я займався спортом і служив в армії. Але в армії я служив 22 роки тому. Коли я був у роті молодого поповнення в навчальному центрі, Ваня «Брест» (командир батальйону «Волат» Іван Марчук «Брест», — ред.) ще був живий. Він ходив шукав собі водія. А в мене стажу водія більше 20 років. І мені довірили їздити на «Козаку» (бронеавтомобіль «Козак-2М», — ред.). Так я потрапив у роту важкого озброєння", - каже білоруський доброволець.

Марк розповідає, що у білорусі відбувається тиск на родичів військових із Полку Калиновсього, які досі перебувають там.

"У нашого командира Яна Мельникова з березня сестра знаходиться у в’язниці. Його батька також кілька тижнів тому затримали. У загиблого Вадима Сєброва родичів по черзі затримують. Я теж не давав інтерв’ю і старався не з’являтися на фотографіях, поки не вивіз вагітну дружину на восьмому місяці вагітності. Мої батьки — літні люди, вони сказали: «Без проблем, ми відсидимо, якщо треба буде. Ти души їх тут». Загалом, воюючи тут із росією, ми також ослаблюємо і режим лукашенка. Також ми отримуємо бойовий досвід. Ми стаємо солдатами. Якщо з боку білорусі будуть наступати, ми будем зустрічати. А можливо ми разом із українськими побратимами їх розіб’єм і на цій же техніці повернемося та дійдемо до Мінська", - говорить чоловік.

Марк переконаний, коли росія програє, режим путіна ослабне. Він не зможе підтримувати лукашенка. А лукашенко сам по собі вже став нерукопожатним. З ним ніхто не буде мати справу.

"Розумієте, люди там живуть в концтаборі. Українці не розуміють, чому білоруси не виходять на протести. Але в нас за зайве слово можна сісти і над тобою будуть там знущатися. Наприклад, вони люблять залити відро хлорки в камеру, нібито для дезінфекції. А насправді люди задихаються. Зрозуміло, що коли ми скинемо лукашенка, з такими «поліцаями» буде розмова коротка. Не довше автоматної черги. Якщо ви подивитесь на новини, зокрема які дає «Білоруський Гаюн», коли йдуть військові ешелони, всю залізну дорогу захищають живим ланцюгом. Для цього ставлять солдатів, виганяють строковиків, омонівців, всіх кого можуть на це. Вони охороняють. Вони бояться. Наскільки я пам’ятаю, партизанський рух знищував шафи управління на залізниці і тим самим уповільнював рух ешелонів. Ті, хто це робив і потрапив в руки режиму, сильно за це постраждав. Я бачив відео, де їм прострілювали ноги.
Нас лукашенко просто продав за кредити і різні подачки. лукашенко говорить: «Мені Володя (путін, — ред.) — брат». А мені Володя — не брат! І сім’ї моїй — не брат! Не потрібно білорусам розказувати, що росіяни нам брати. Те, що вони роблять, нормальні цивілізовані люди не будуть робити. Нам з ними точно не по дорозі. У нас буде нормальна демократична держава, верховенство права, ми будемо співпрацювати із НАТО, мати натовське озброєння. Оце моя мрія. Щоб мої діти жили в нормальній країні. Щоб я не мусив в Польщу їздити за пральним порошком. Я заслужив жити в нормальній країні. Ми хочемо жити по-новому. Ми за це і воюємо", - наголошує білорус.

Полк має рахунок, на який можна донатити. йому допомагають кілька діаспор з різних країн.

"Допомагають дуже багато, тому я особисто хотів би після війни із ними зустрітися обійняти їх і подякувати. Нам би без такої допомоги було дуже важко. Допомагають з дронами, покупкою автомобілів, речами. Це дуже потрібно. Також до нас приєднався підрозділ аеророзвідки «Пагоня». Всі хто хоче, можуть із нами співпрацювати та об’єднуватися. Мені байдуже, це білорус із Полку Калиновського, чи із якогось добробата. Для мене він – брат, і ми дивимося в один бік – в бік вільної демократичної Білорусі", - зазначає Марк.