У Сан-Джорджо-а-Кремано, місто поблизу Неаполя, Тетяна Денисюк з села Верхів, що на Камінь-Каширщині, приїхала ще двадцятилітньою дівчиною. До знайомства зі своїм чоловіком Вітторіо Менсілі встигла пройти тернистий шлях від доглядальниці за літніми людьми до няньки за чотирма італійськими дітьми.

Її переїзд до Італії не був метою заробітку. До чужого краю молодою Тетяна потрапила на запрошення колеги, яка не могла бачити подружку в такому пригніченому стані. Морально виснажена після смерті найближчих людей — спочатку брата, а потім матері та вітчима за один рік, Тетяна не знаходила місця у селі, де все нагадувало про рідних. Тож пристала на пропозицію однокурсниці поїхати в гості до її знайомих, де залишилася працювати, аби на деякий час відволіктися від гнітючої домашньої реальності, - пише газета "Полісся".

— Перебуваючи в Італії, мені постійно бракувало своєї батьківщини, складно було через мовний бар’єр, — ділиться спогадами про минуле італійка з українським корінням Тетяна Менсілі. — Натомість мене завжди оточували чудові люди, які намагалися мотивувати, аби я залишилася. Втім вийшло так, що моя запланована короткотривала подорож переросла у життя. Я зустріла там свого судженого та народила з ним четверо дітей.


Молоде подружжя має свою бізнесову справу. Ось уже впродовж двадцяти років Тетяна випікає розкішні кекси панаттоне. Жінка розповідає, що цей смаколик у магазинах Європи продається весь рік, без прив’язки саме до новорічно-різдвяного циклу свят, втім у майстерні солодощів сімейства Менсілі його готують саме на Різдво Христове.

У кондитерській «Pasticceria Mensile» завжди людно. Тут батькам допомагають їхні нащадки — Джорджо, Іван, Аннабель та наймолодша Міріам. Дітей ще змалку привчають працювати у сімейному бізнесі. Родинну справу Менсілі надзвичайно цінують, адже її створив голова сімейства — Вітторіо.


Будучи п’ятикласником, завзятий до роботи, але ще зовсім юний італієць почав працювати у місцевій кондитерській, звідки почерпнув ази ведення прибуткового господарства і, зрештою, започаткував власну солодку майстерню, а згодом і магазин. Менсілі переконливо доводять той факт, що будь-який сімейний бізнес є невід’ємною частиною економіки Італії, а їхня кондитерка — маленька її складова.