Захищає кордон з Білоруссю у складі 100-ої окремої бригади територіальної оборони Волині з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 46-річний військовослужбовець Андрій. Бійця кличуть на позивний «Чех».

У циклі матеріалів «Нескорені» Суспільне розповідає про учасників війни з Росією та тих, хто не скорився обставинам і продовжує боротьбу.

Військовослужбовець пішов добровольцем у військо, аби захищати Україну, сім років тому і перше бойове хрещення пройшов у 2015 році під час АТО.

«Набридло на це все дивитися і крайньою точкою було, коли привезли одного з перших загиблих воїнів, Склець Сергій такий був з Камінь-Каширського. Це мій товариш і прямо з його похорон я потрапив у військкомат», – сказав боєць.

Андрій втрапив на службу у 22-й окремий мотопіхотний батальйон.

«Бахмутівка, Авдіївка, Щастя, Кримське. Так сталося, що більше часу я на Луганщині був, то там переймаючи посаду т.в.о командира розвідвзвода, то я там на «бровах» відповзав всю ту територію», – говорить чоловік.

Захищав рубежі країни два роки. Згодом, через травми, які отримав, демобілізувався, повернувся до мирного життя. Останні п’ять років Андрій із родиною жив закордоном.

«Коли я повернувся з війни я сам собі поклявся, що подібної залізяки я в руки ні за яких обставин не візьму», – каже військовий.

Обіцянку, дану собі ж, порушив. Після повномасштабного вторгнення РФ знову повернувся до війська. Спочатку у взводі Андрій був стрільцем, згодом перекваліфікувався – освоює медичну справу.

Говорить, що його досвід, здобутий на початку війни, у 2015 році, допомагає йому зараз. Іншим військовим передає власний досвід, починаючи з тактики ведення, елементів інженерно-саперної справи та медицини.

«В мене немає медичної освіти, але є певні навики, приходилося у своєму житті хлопцям і дірки заліплювати і хлопців з дерев знімати і хоронити приходилося, то на теперішній момент я перебуваю на посаді бойового медика взводу. Несучи службу перебуваю ще як інструктор при навчанні підрозділів ДФТГ району», – сказав боєць.

В єдності, каже тероборонівець, сила українців, а перемога залежить від кожного. Від 2014 року Андрій має одну мрію: «Щоб наші діти, наші батьки ніколи не бачили того, що бачили ми. Я хочу миру, хочу чистого неба і спокійного ранку з кавою», – додав військовий.