Чимало цікавинок власноруч створює з металу майстер із Лобни, що на Любешівщині, Сергій Лащ.

Адже вже більше десяти років він працює із металом, тож за такий період добряче «набив руку» із виготовлення різних виробів, - пише газета Нове життя.

А починалося все із банального та простого: маючи вдома багато металобрухту, надумав майстер щось виготовити із нього.

«Придбав токарний станок. Спочатку спробував щось робити для себе. А далі вже і люди почали просити, щоб, наприклад, їм борони виготовив. Так пішло й поїхало. Бо ще раніше, пам’ятаю, хотів «подружитися» із деревом, то порізав пальці на деревообробному станку, й бажання відпало. А із залізом склалося», – усміхаючись, каже Сергій Якович.

Для роботи облаштував чоловік домашню майстерню, поступово оснащуючи її необхідними станками та інструментами.

«Колись у мене в дворі лежало по 10-20 тонн металу. Тепер уже купую лише те, що маю виготовляти. Матеріал беру на оптових базах. Одним із останніх етапів є фарбування виробів, фарбу купую таку, що швидко сохне. І якщо раніше вона коштувала 200 гривень за банку, то тепер – орієнтовно 700», – розповідає Сергій Лащ.

На замовлення виготовляє майстер різні мангали, бесідки, гойдалки та інше. Ідеї черпає в інтернеті, а далі вже, узгоджуючи всі деталі із замовниками, малює ескіз і приступає до роботи. Наприклад, на виготовлення оригінальної кованої альтанки треба два тижні, а щоб створити стійку, надійну і красиву гойдалку, то, як наголошує чоловік, варто враховувати багато нюансів.

«Різні роботи виконую: токарські, електрика, варка. Тільки художнього бачення в мене немає. Але тепер це не проблема: «зайшов» в інтернет – і шукаєш ескізи на будь-який смак», – зазначає Сергій Якович.

Користуються попитом у цього майстра і кормозапарники та автоклави із газових балонів.

«Полюбили автоклави люди для виготовлення різної консервації. Але тут теж є обидва боки медалі. Наприклад, м’ясна тушонка в рази смачніша з печі, а от уже риба чи домашнє згущене молоко – з автоклаву», – оповідає чоловік.

Та все ж, напевно, левову частину замовлень у Сергія Лаща наразі займають саме причепи до авто і тракторів. Перший зробив для власних потреб. Згодом став виготовляти їх і на замовлення.

Загалом за роки роботи вже й не порахувати всіх виробів, які створили руки цього майстра. Місцеві кажуть, що залізо в його руках – як пластилін. Сам же Сергій Лащ зауважує, що найголовніше – аби людина від нього поїхала задоволена.

«Робимо на совість. Стараємося завжди прислухатися до рекомендацій та побажань наших замовників. І за свої вироби мені точно не соромно», – зазначає чоловік.

Переймає любов до цієї справи і його 5-річний син, котрий обожнює спостерігати за процесом. Щоправда, не до всього підпускають допитливе хлопча, бо ж робота – небезпечна.

«Він весь у мене вдався. І до музики має задатки: почує пісню – і вже наспівує. Пам’ятаю, я колись ще шестирічним навчився сам грі на гармошці. Завжди полюбляв грати і на родинних святах. Заграємо і заспіваємо із сином, коли закінчиться війна. А зараз – до роботи», – підсумовує чоловік.