Керівництво російських окупантів навіть не хоче забирати поранених із поля бою – їхні життя нікому не потрібні. А втрати настільки великі, що командири бояться подавати реальні дані нагору.

Про це говорять численні свідчення російських полонених, які є у розпорядженні СБУ.

Наприклад, цього контрактника, що потрапив у полон під час відступу загарбників з-під Києва, командир просто залишив на полі бою разом із пораненим. Вояк скаржиться: «сказали, что заберут, но так и не забрали. Пацанов столько понаоставляли раненых, мертвых… Просто никого не забирали».

Просить матір, щоб та йшла до командування та добивалася його обміну. Але жінка бідкається, що вже зв’язувалася із замполітом і він знає, що її син разом із 3-4 іншими контрактниками у полоні, але інформацію про це «на гору» не подає.

«В министерстве обороны в списках тебя нет», – скаржиться жінка. І додає, що це масова ситуація, бо, розшукуючи сина, вже спілкувалася з багатьма солдатськими матерями.

З огляду на численні втрати полонений радіє, що залишився живим і вже будує плани повернутися додому. Хоча попереду у нього – перевірка на причетність до масових звірств, які загарбники скоїли поблизу столиці.

Лише на Київщині СБУ відпрацювала 230 локацій, які окупанти використовували як свої командні пункти.

Там було виявлено військову документацію: списки особового складу, «расходные» відомості по вбитим солдатам, поіменні дані на нагородження та інша ідентифікуюча інформація.

Весь обсяг доказів передано до слідчих підрозділів.