Перехоплена розмова рашиста зі своєю матір'ю демонструє порядки, які панують у ворожій армії. Син скаржиться, що обіцяної ротації не передбачається.

Немає такої директиви – типу, 90 діб на якійсь є… (жалюгідній) спецоперації. Сказали взагалі до року можуть тримати! Тут звільнятися взагалі безглуздо. Он, люди пішли написали ті рапорти, в них зброю забрали, вони сидять в школі четвертий день. Їм у вуха ср… (розповідають), які вони пі… (жалюгідні люди), зрадники батьківщини, гірше гівноїдів. Не чоловіки, ви жінки. Вони сидять і слухають, сподіваючись що звільняться. Але доки в росію не вибратись, звільнитись неможливо взагалі. А як в росію вибратися? На кордоні ФСБшники стоять. Вони кожну машину перевіряють до гвинтика. Раптом сховався якийсь утікач.

Скаржиться, що в нього немає ідей, як вибратися з України: «Тут тиждень прожити, можна вже свято влаштовувати. Як мене ця армія за… (втомила), разом з державою є… (остогидлою)».

На питання матері, а що ж робити, просить звертатись в комітет солдатських матерів, військову прокуратуру: «Кажи, я розлучаюсь, хвора жінка, у мене один син залишився, поверніть його додому!»

В кінці розмови рашист розповідає, що таки буде писати відмову служити. Краще сидіти, бо це безпечніше ніж служити «цій помийці»: «У нас взагалі немає кому йти в наступ. 8 людей беруть село. Проти них 500 людей сидить в бетоні. А вони 8 ідуть взагалі без жодної підтримки. Про що можна говорити? Яка армія сильна російська? Бутафорська».