Деякі з евакуйованих із маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь» після прибуття до Запоріжжя розповіли про те, що вони пережили, пише CNN.

Еліна Цибульченко, колишня співробітниця заводу, каже, що знаходилася в бункері з 2 березня по 1 травня разом зі своєю родиною.

Вони вижили на супі, консервах та несолодкому чаї, але цього було дуже мало, сказала вона.

Вона розповіла CNN, що коли вони йшли, у їхньому бункері залишалося ще 42 людини. «Лише цивільні, у нас у бункері не було військових.

Говорячи про бомбардування, вона сказала: «Я ніколи не думала, що земля може так трястись. Вона не просто тряслася. Бункер підстрибував і трясся».

CNN запитала Цибульченко, чому вона вирішила не їхати в росію чи т.зв “днр”.

«Бо я українка, і моя батьківщина в Україні, а не в росії і не в “днр», – сказала вона. «Маріуполь був моїм містом, а тепер його немає, нічого немає».

Вона сказала, що втратила дорогоцінні сімейні реліквії, такі як українську вишиванку, якій було 150 років.

«Вона пережила Голодомор, депортацію, Першу світову війну, Другу світову війну, навіть фашисти її не знищили. І фашисти не знищили Маріуполь. Але прийшли росіяни і все це знищили», – розповіла вона.

За її словами, сім'я мала три квартири. «І все згоріло, все згоріло».

Вона розповіла, що після від'їзду вони переночували у російському фільтраційному пункті у селі Безіменне.

Дорогою до Запоріжжя вона сказала, що розплакалася, коли побачила український прапор.

Цибульченко зазначила, що зараз їй просто хочеться вмитися та одягтися в чисте.

Сергій Кузьменко, також співробітник «Азовсталі», перебував там із 8 березня. Він розповів, що у квітні бійцям заводу вдавалося раз на кілька днів доставляти на завод крупи та консерви.

«Люди гниють у підвалах, – сказав він. – Щоб ви розуміли, є 2-3 сходові прольоти в підвал, там вогкість, там немає вентиляції, а люди там по 60 і більше днів».

«На початку війни на заводі було 36 бомбосховищ. Але зараз їх залишилося небагато», – сказав він. Він описав, як однією бомбою було знесено двоповерхову будівлю.

Він сказав, що коли вони виходили, то побачили, що два поверхи їхнього бункера були заповнені важкопораненими солдатами.

Кузьменко розповів, що російські війська обшукали всі його речі після того, як його евакуювали, та перевірили його на наявність татуювань.

 «Вони пропонували варіанти повернутися в Запоріжжя, або виїхати в росію, або залишитись у “днр”. Деякі залишилися у росії. Їх не змушували», – сказав він.

Кузьменко описав звивистий шлях із безліччю зупинок та обходів. Він сказав, що пасажири знали, що сотні людей, повз яких вони проїжджали, не могли приєднатися до колони, у тому числі близько 500 людей, які чекають на евакуацію у торговому центрі за межами Маріуполя та в селах по дорозі.

Він сказав, що дуже хоче поголитися вперше більш як за два місяці.

Багато хто з евакуйованих здавався пригніченим, змученим, блідим і худим, але також відчував полегшення від того, що опинився в безпеці. Деякі з дітей були дуже голодними.

Як повідомлялося, близько 150 людей, евакуйованих з “Азовсталі”, дісталися до безпечного місця, але на заводі залишаються ще багато цивільних.