Упродовж минулої доби, 1 червня, військовослужбовці угруповання Об’єднаних сил відбили 13 атак армії РФ.

Всупереч тому, що російські окупаційні війська взяли під контроль близько 80% території Сєвєродонецька, українські захисники змогли провести кілька контратак і навіть захопити в полон кількох окупантів.

Загрози оточення підрозділів ЗСУ на Луганщині наразі немає.

Те, що зараз відбувається в Луганській області, повністю зламало план російського військового командування щодо оточення українського угрупування поблизу Сєвєродонецька та Лисичанська. В планах було розчленування угрупування на два, оперативне оточення та поетапне знищення. Ситуацію Маріуполя у моменті оточення угрупування ЗСУ повністю зірвано. ЗСУ наразі відходять на заздалегідь підготовлені позиції. Це дає певну перевагу нашим військовим.

Ні про яку поразку, як комусь здається, не йдеться. Ми говоримо про активний характер оборони. Чисельність російського контингенту в Луганщині у порівнянні з Силами опору в коефіцієнті 1 до 7.

Чому ми відходимо від Сєвєродонецька?

Нашій активній обороні завадили бомбардування критичної інфраструктури, а саме хімічного підприємства «Азот». Влучення в цистерни з азотною кислотою. Це ледь не привело до екологічної катастрофи. Б’ють спеціально по таких об’єктах, наражаючи на смертельну небезпеку як військових, так і цивільне населення. Важливо зазначити, що ЗСУ в Сєвєродонецьку не застосовує важку техніку, ствольну артилерію та міномети. В місті залишилося до 15 тисяч цивільних. Обрана тактика — не наражати на смертельну небезпеку цивільне населення.

Основне завдання гарнізону Лисичанська та Сєвєродонецька — максимальне стримання підрозділів російських військ, а саме відтягування на себе основних зусиль російської армії. Цей план вдається. Тим часом ЗСУ перейшли в контрнаступ на інших ділянках. Зокрема, Харківська і Херсонська області. Наразі там ми маємо успішні просування. Крім того, ми контролюємо Гірське, Золоте, Комишуваху. Росія мала план створити там ще один «котел». ЗСУ цей план зруйнували. Ми контролюємо «дорогу життя» та виходи на адміністративні кордони Луганської області.

Варто зауважити, що наразі відбуваються не лише оборонні бої, але й звільнення окупованих територій.

Сценарій звільнення окупованих територій не відпадає. Він є у пріоритеті. Але наразі нам потрібно провести мобілізаційні заходи та отримати сучасну зброю, на яку ми чекаємо від європейських партнерів і від ленд-лізу.

Декілька слів щодо якості зброї, яка дасть перевагу над кількістю противника.

Отримання ствольної артилерії калібром 155 мм має дальність ураження від 40 до 60 км. Російські аналоги цієї зброї – до 30 км. Коли ми отримаємо цю зброю, ми вже матимемо перевагу. Зможемо обстрілювати силові позиції ворога з безпечної відстані. Системи реактивного залпового вогню мають дальність ураження 70 км. Російські аналоги такої зброї – до 40-50 км. Тут також величезна перевага у відстані. Це надасть нам змогу тримати під контролем силові бази накопичення та шляхи постачання російських угрупувань.

Саме завдяки перевазі у зброї ми зможемо змінити хід цієї війни. Чисельно це буде набагато складніше. Людських резервів росії більше, ніж наших, треба бути реалістами. Але вони деморалізовані. А ми маємо мету – звільнити Україну.

Збройні сили України дають відсіч ворогу! Ми – під надійним захистом наших військових. Зберігаємо спокій і віримо в ЗСУ!

І головне – віримо в нашу перемогу!

Дмитро СНЄГИРЬОВ (воєнний експерт, співзасновник ГІ «Права справа», спеціально для ГІТу)