21 червня у Гарнізонному храмі у Львові прощались з 27-річним воїном Артемом Димидом. Він загинув 18 червня у бою біля Донецька від мінометного вогню.

Про це пише УП.

В Українському католицькому університеті розповіли, як пройшло прощання з героєм.

Проводжаючи в останню путь, мати Артема Іванка Димид заспівала для сина щемку колискову.

«Ой дитинонько, а я ж твою колисоньку буду колисати.
Дитиночку буду присипляти.
Ой ле-лю-ляй, ой ле-лю-ляй.
Дитинонько моя,
Ой ле-лю-ляй».


На похороні зібрались друзі, родичі, побратими та звичайні львів'яни, які прийшли віддати останню шану Герою.

Батько загиблого – отець та викладач Українського католицького університету. Під час проповіді він сказав: «Той, хто боїться смерті, не може бути Воїном, не може бути добрим патріотом. Маємо роздумувати про смерть, бо вона є частиною нашого життя. Нам треба бути відважними. Треба вміти жертвувати собою.

Герої вмирають. Але Герої дають нам насіння, як дають його святі мученики Церкві. На основі цього насіння народжується відвага, нові перспективи. У цьому і є сенс останніх слів Артема, які він мені сказав за кілька днів до смерті: «Я вижив».

Артем з дитинства був «пластуном». На фронті воював з 2014 року у складі одного з добровольчих батальйонів. Мав позивний «Курка».

Сім'я загиблого воїна ініціювала створення стипендії в Українському католицькому університеті для пластунів, що вступатимуть на бакалаврські та магістерські програми з історії.