Танкіст з 14 ОМБр у тому далекому квітні був ще просто Вадимом, це вже згодом став «Залізякою». І позивний зберіг аж до сьогодні.

«Службу починав в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов у Володимирську бригаду, в танковий батальйон, - пригадує Вадим. - Брав участь у боях за Дебальцеве та Горлівку, а в 2016 році разом зі своїм танковим екіпажем виграв змагання на кращий танковий взвод Збройних Сил України».

По закінченню контракту «Залізяка» звільнився з лав ЗСУ.

«Відпочивати довелося недовго. Благо, встиг трохи підлікуватися, бо попередні роки війни «назбирав» у собі трохи осколків. А вже 25 лютого 2022 року я, відмобілізувавшись, був у військовій частині. Щоправда, не в «своїй»... Я хотів бути максимально корисним для нашої армії і для своєї держави, а тому доклав максимум зусиль, аби повернутися у свій танковий батальйон своєї 14-ї Князівської бригади, у свій колектив, - розповідає командир танку Залізяка. – Зараз я тут, де хотів бути, і роблю те, що вмію. І я тут – до Перемоги!».

Свій чималий досвід «Залізяка» з задоволенням передає молодим побратимам, а за його проникливим поглядом, здається, ховається більше, ніж Вадим розповідає.

Та все одно цей погляд промовистий, і чітко говорить про одне, - ми переможемо!