Сьогодні, 13 вересня, стало відомо про загибель уродженки Челябінська Ольги Сімонової, яка зреклася російського громадянства та пішла воювати за Україну.

Про це повідомив громадський активіст Геннадій Друзенко.

«Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються… Ольга Сімонова, що народилась у далекому Челябінську росіянкою і загинула українкою на Дикому полі, нехай янголи у вишиванках несуть на небо твою хоробру і чисту душу», – йдеться в повідомленні.

Прокоментувала смерть Сімонової і журналістка Анастасія Нагорна.

«Дівчина з ластовинням і коротким волоссям, яка сміється навіть там, де всі думають, що не сміються. Ви б ніколи не засумнівалися в тому, що Оля насправді воює. В неї руки, які треба в кіно знімати. Руки людини, яка воює. Олю обожнюють журналісти. Сьогодні плачуть навіть ті, хто зазвичай стримуються. В тому рядку, де «про себе» у Facebook у неї написано: «Життя відбувається за крок до смерті», – пише Нагорна.


В одному з останніх дописів у Facebook Сімонова написала, як вона на передовій водить авто:

«Найкраща практика водіння – це коли їдеш вдень, вночі, з фарами, без фар, по нічній камері і без неї, коли проходиш півметрові ями, лавіруєш між воронками від авіаприльотів, коли везеш повну машину «трьохсотих» в дощ по болоту, а на сцепці бовтається «течик», теж повний «трьохсотих», коли виїжджаєш після прильотів ракет перед носом, ледве не врізавшись в «Стрілу-10», коли немає двох полос на дорозі, а є тільки напрямок проїзду. Думаю, екзамен з водіння я здам в автошколі, коли до неї доберуся, але треба вивчити знаки дорожнього руху, напевно».


Ольга Сімонова на початку 2015 року в Україні спершу потрапила у добровольчий підрозділ парамедиків. Їздила на фронт у складі добробатів. Потім намагалася знайти себе в мирному житті, мала роботу в Києві. У 2016-му стала першим контрактником ЗСУ – іноземцем, який отримав паспорт громадянина України під час служби в Збройних силах.

Наприкінці 2018-го Сімонова пройшла навчання в «Десні», зі старшого солдата і стрільця доросла до сержанта та командира БМП. Вона була військовослужбовицею 24-ї механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила. Відмова від російського громадянства була для дівчини принциповою. У неї не залишилося ніяких документів РФ – Ольга відправила їх разом із паспортом поштою замовним листом.


Про себе Оля розповідала так: жила в Челябінську, мала фах інженера, була майстром спорту та кандидатом у майстри одразу з кількох видів спорту, від карате до скелелазіння. До 2014 року не цікавилася політикою і не дивилася телевізор. Але коли сповна відчула великодержавний психоз через «Крим наш» та дізналася про війну на Донбасі, обурилася, зібрала речі і купила квиток до Києва в один бік.