Мама 26-річного бійця-азовця Володимира Лучка розповіла Суспільному про першу телефонну розмову з сином. 21-го вересня жінка дізналася, що її син повертається з чотиримісячного полону.

До початку повномасштабної війни син працював закордоном. Військового досвіду раніше, – каже Оксана Лучко, – не мав. Повернувся в Україну та сказав рідним, що буде волонтерити.

«Насправді ж пішов у військо. Шостого квітня він написав мені останнє повідомлення і сказав, що в нього все добре. Далі я набирала, писала, а відповіді не отримала», – говорить жінка.

Як потім їй стало відомо 1 квітня син поїхав в Маріуполь.

«Їх відправляли туди вертольотами. Він знав, що летить туди в один бік та які можуть бути наслідки. Я його зараз питаю, чи зробив би зараз по-іншому, він каже, що ні: «Я б зробив так само навіть і не думаючи», – розповідає Оксана Лучко.

Опівночі 21 вересня, – каже жінка, – почула новину про обмін полоненими. У списках побачила ім'я та прізвище сина. Кілька разів їх перечитувала, щоб впевнитися, чи немає помилки. Пів на четверту ночі до неї зателефонував син з незнайомого номера. Оксана Лучко каже, що одразу впізнала його голос.

«Вов, де тебе можна знайти, на якій фотографії?», а він каже, щоб не шукала, бо не впізнаю. Там схуд більше як на 40 кілограмів», – розповідає мама Володимира Лучка.

Російські військові, – каже жінка, – давали на добу 100 грамів води й 200 грамів їжі.

Оксана Лучко говорить, що зараз син на реабілітації, його повернення чекає родина та все село Борохів, де Володимир жив та навчався у школі.

З його класу нині ще четверо випускників перебувають на фронті, – говорить директор школи Григорій Ковальчук.