Учні Рокинівського ліцею повернулися з екскурсії у Карпати. Всього в мандрівку їздило 30 дітей. Серед них — десятикласник Павло Липовський, який через хворобу майже рік пересувається в колісному кріслі.

Хлопця на гору Шпиці, висотою 1 863 метри по черзі несли друзі, розповів Суспільному товариш Андрій Струбіцький.

Зі слів Андрія Струбіцього, саме він мотивував Павла піднятися вгори, бо той довго вагався.

«Ми показали йому, що ми усі його донесемо. Нас була доволі велика компанія. Ми його брали як рюкзак, можна сказати. Там були великі підйоми по камінню. Вниз було легше спускатися, уже знали, куди ставати», — розповідає хлопець.

Друг Павла Мирослав Карп’як каже, що ця екскурсія ще більше здружила усіх. Розповідає, що найважче було вкінці, коли підіймалися на саму вершину, сил не вистачало у всіх.

«Ми завжди йому допомагаємо і в школу доїхати, і тут по школі пересуватися, у класі», говорить Мирослав.

Дівчата, які взяли участь у поході, морально підтримували хлопців, які несли Павла, а також взяли на себе подвійний вантаж: їжу та воду для себе і для них, каже Анна Малоока.

«Так, як наші хлопці не мали змоги узяти з собою рюкзаки, то ми давали їм їсти та пити, як вони перепочивали. там була дуже болотиста така місцевість і ми боялися, що хлопці впадуть разом з Пашою», говорить дівчина.

Мама Павла Яна Липовська каже: син не захотів, аби вона супроводжувала його у поїздці. З її слів, син абсолютно самостійний та колісне крісло — це не привід себе обмежувати у будь-чому.

Яна Липовська додала: найближчим часом Павло потребує дороговартісної операції, у нього — спінальна м'язова атрофія. Нині хвороба стрімко прогресує, у сина викривлення хребта на 80 %, рік тому він почав пересуватися на колісному кріслі. Нині ж, після здійснення однієї мрії, каже Павло, прагне втілити іншу, — рухатися без болю з рівною спиною.