Вдова полеглого військовослужбовця Володимира Деркача Надія передала півтора мільйона гривень з компенсації за загибель чоловіка на дрони для ЗСУ.

Про це повідомляє Суспільне.

За ці гроші благодійний фонд "Пташки Перемоги" купив 50 дронів "камікадзе", три розвідувальні дрони та тепловізор. Техніку передали у чотири бригади, які зараз виконують бойові завдання на передовій.

Вдова полеглого військовослужбовця Володимира Деркача Надія передала півтора мільйона гривень з компенсації за загибель чоловіка на дрони для ЗСУ.

За ці гроші благодійний фонд "Пташки Перемоги" купив 50 дронів "камікадзе", три розвідувальні дрони та тепловізор. Техніку передали у чотири бригади, які зараз виконують бойові завдання на передовій.

У військовослужбовця крім дружини лишилися двоє синів, троє онуків і онучка. Як розповіла Надія Деркач, під час однієї з відпусток у чоловіка була розмова із сином про гроші від держави у випадку загибелі.

"Він казав: "Навіщо ті гроші, навіщо?! Хай би щось військовим купили ті дрони чи машини, щоб полегшити бійцям службу". Тому рішення про передачу грошей на ЗСУ, хлопцям, було вже давно обдуманим", говорить вдова.

Спогади про Володимира Деркача

57-річний Володимир Деркач загинув у жовтні 2022 року у боях біля Орлянки Куп'янського району, що на Харківщині. Осколок попав у сонну артерію, розповідає вдова Надія Деркач.

Жінка каже, що чоловік служив у 14-ій бригаді з 2015 року. Брав участь у боях під Мар'їнкою.

"Він у мене завжди зранку вставав о четвертій-п'ятій ранку, їсти варив, каву. 24 лютого каже: "Надю, війна". Скурив пачку сигарет зібрав маленьку валізку і поїхав на Володимир. Потім їх повезли у Київ, там служив три місяці. По голосу його розуміла, що було важко", — говорить жінка.

Потім Володимир Деркач воював у Донецькій та Харківській областях. Був кулеметником-навідником.

Чоловік, до служби у війську, працював лісничим, розповідає вдова, був відповідальним, тож під час служби йому запропонували бути командиром підрозділу, але він відмовився. Казав, що має бути зі своїми побратимами, говорить жінка.

"Любив своїх хлопців, шкодував тих, кому по 20-25 років. Говрив: "Вони ще життя не бачили, а тут воювати мусять", — пригадує Надія Деркач.

Надія Деркач ще досі не розібрала речі загиблого чоловіка. Валіза, з якою він пішов на службу, стоїть складена. Жінка каже: їй все здається, що чоловік повернеться, адже про нього все нагадує.