Військовий з Луцька Дмитро днями відсвяткував весілля з коханою Яною. До цього весілля закохані готувалися порізно. Вона у тиловому Луцьку, він на фронті, біля Куп'янська на Харківщині.

З передової узгоджував вбрання, місце гостей і навіть замовляв обручки, - йдеться у сюжеті 12 каналу, пише ВСН.

Спільна історія Дмитра та Яни почалася ще задовго до повномасштабної війни. Він працював у щойно створеній патрульній поліції, вона – в ІТ-сфері. Познайомилися серед ночі на автозаправці. Після цього вони бачилися ще десятки разів. Утім, стосунки зав'язалися аж через три роки. Згодом пропозиція руки і серця, планування весілля в Каппадокії.

За плечами Дмитра, захист України в 14-15-му роках. Тож сумнівів, що чоловік у 22-му не лишиться вдома, в Яни не було.Спершу – захист в Волині на кордоні з Білоруссю. Згодом батальйон Дмитра перекинули на Бахмутський напрямок, тепер – на Куп'янський.

Весільну фотосесію в Каппадокії та й загалом весілля закохані домовили зіграти після перемоги. Утім, чекати виявилося довго. Прийняли рішення одружитись під час відпустки Дмитра.Їхня весілля про Україну і традиції її народу. Наречені у вишиванках з волинськими орнаментами.

«Мрії про сукню пишну з дитинства не було. Я завжди знала, що це має бути сукня дуже особлива, в етностилі», - каже Яна.

Аби шлюбне дійство було максимально за традиціями, організатори передивилися чимало старих документальних та художніх фільмів про історію українського весілля. Тож процес був справді незвичним. Наприклад, молодята складали обітниці на хлібі.

«Підібрали з Дімою українські, естрадні хіти і 70-х років. Для нас це було дуже важливо. Тобто пісні там «Стожари», «Аничка» – це все було», - ділиться наречена.

Берегині сімейного затишку мама і свекруха передавали Яні родинне вогнище. Голову сімейства визначали паляницею. Вважалося, хто відламає більший шматок, той і буде головним.

Без пафосу, феєрверків і тортів у вісім поверхів. У час війни, впевнені Дмитро та Яна, одружуватися треба, святкувати весілля можна, утім, без шику й пафосу. Бачачи помпезність деяких святкувань, до прикладу, дводенне розкішне весілляколишнього прокурора та експрацівниці Львівського ДБР, у військового і його дружини волосся стає дибки.

Та найбільший цинізм, каже Яна, не те, що хтось біситься з жиру в час війни, а те, що вони ніби відкупляються від війни.

«Коли батько нареченої сказав «я ж донатив», серйозно, ми тепер будемо будь-які низькоморальні вчинки, взагалі, які не терплять критики, захищати, виправдувати, що ти донатиш? Хлопці і дівчата, ми донатимо не для того, щоб відмивати свої гріхи», - обурюється Яна.

Донатили на ЗСУ і друзі новоствореної сім'ї. Після весілля подружжя публічно повідомила в соцмережах про одруженняі закликало вітати їх пожертвами на ЗСУ. Так зібрали понад 161 тисячу весільних донатів. Ці гроші були потрібні для ремонту бойового авто, купівлі дрону та обладнання для військового медика на позивний «Умка».