До широкомасштабного вторгнення пан Михайло був цілком цивільною людиною. Чоловік розвивав власний невеличкий бізнес, пов'язаний з торгівлею комп’ютерною технікою. А ще мав хобі – брав активну участь у житті волинської мотоспільноти «Волоцюги».

Та дізнавшись про те, що почалася велика війна, Михайло обійняв маму, дружину, тоді ще п’ятирічну донечку (нині вже першокласницю!) і пішов до військкомату, пишуть на сторінці Волинської бригади тероборони у Фейсбуці.

«Я не міг сидіти вдома й спостерігати, як ворог атакує Україну – зокрема завдає ракетних ударів по моєму рідному місту», – каже чоловік.

Нині Михайло – майстер-номер обслуги у зенітно-артилерійському відділенні роти вогневої підтримки Володимирського батальйону Волинської бригади тероборони. На честь рідної мотоспільноти боєць має колоритне псевдо – Волоцюга.

А ще чоловік стверджує, що точно знає, чим закінчиться ця війна: «Беззаперечною Перемогою України! Інакше просто не може бути».