Міжнародний вишитий рушник єднання під назвою «Цвіт вишиванки» 9 березня привезли до Волинського краєзнавчого музею. Волинь буде восьмим регіоном України, де відшиватимуть полотно, – розповів співорганізатор акції з вишивання Євген Філь.

Урочистий захід із передачі рушника відбувся в укритті музею через оголошену повітряну тривогу, – передає кореспондент Суспільного.

Зі слів співорганізатора Євгена Філя, на рушнику міститься ще дев’ять вишитих узорів, що представляють українську діаспору з різних країн.

«Якщо узяти узор Італії, то вишивала Ірина Винник, вона проживає у Римі в Ватикані, вона доглядає музей Йосипа Сліпого. З тої колекції Йосипа Сліпого був узятий один з узорів і він відображений у тому рушнику», – сказав чоловік.

Довжина рушника 12,5 метрів, ширина – 65 сантиметрів. Його зберігають у вигляді сувою, який розгортається. Нині полотно передали для вишивання волинській майстрині, науковій співробітниці Волинського краєзнавчого музею Людмилі Заваді.

Естафету з вишивання рушника волинянам передали кримські татари. Кримська татарка Оксана Дворецькова розповіла: підбирала кримський орнамент і працювала над вишивкою. Поки що на полотні зобразили за допомогою машинної вишивки контури і частину візерунка у вигляді гілки і квітки.

«Знаменита марама – це жіноче покривало на голову, воно вишите дуже давно, знаходиться у музеї і от з цієї марами взяли орнамент. Напис «Крим» був зроблений унікальним, бо шрифт новий, розроблений для кримських татар і називається «Мустафа», – говорить жінка.

Узор для міжнародного рушника єднання, що представлятиме Волинь, обрали із сорочки, що зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею, – каже завідувачка відділу Людмила Мірошниченко Гусак.

«Походить вона із села Кукли Маневицького району, виконана автором Пелагеєю Макарчук у 1930-х роках. Сама жіночка й виготовляла її і носила як святкову традиційну сорочку», – зазначила музейниця.

Впізнаваний орнамент Волині майстриня вишивки, працівниця Волинського краєзнавчого музею Людмила Завада відшиватиме в техніці занизування і заволікання. З її слів, вирішили зупинитися на архаїчному, поліському візерунку, яким буде і стриманим і яскравим водночас.

«Ці орнаменти вишиті традиційними українськими техніками, які можна вважати архаїчними. За таким принципом ниточка, яка ходить взад, вперед човником відтворює техніку. Візерунки, які отримуються у результаті відзначаються геометричною довершеністю», – каже майстриня.

Над вишивкою узору працюватимуть скільки потрібно, додала майстриня Людмила Завада, і потому рушник передадуть на Рівненщину.