60 родин у Луцькій територіальній громаді виховують дітей із синдромом Дауна.

Усі вони відвідують громадську організацію «Даун-синдром», – розповіла Суспільному її керівниця Олена Мельник.

Суспільне познайомилося з родиною Ткачуків, котрі виховують семирічну доньку Софію, та дізнавалося про виховання «сонячної» малечі та її соціальну інтеграцію.

Про діагноз «синдром Дауна» в дитини родина Ткачуків дізналася в пологовому будинку. Як розповіла мама Валентина Ткачук, попри перші сумні думки в батьків Софія принесла в їхнє з чоловіком життя дуже багато радості.

«Якби хоча б на мить заглянути в майбутнє і побачити сьогоднішній день, то сліз було б набагато менше. Всупереч всім стереотипам, які існують ці діти їх ламають своєю добротою, ніжністю, любов’ю до життя. Це постійні обійми, посмішка, я тебе люблю», – каже лучанка.

Коли малій виповнився рік, сказала Валентина Ткачук, зрозуміли, що треба приділити максимум зусиль для розвитку дитини. Зі слів жінки, Софію вирішили віддати у звичайний дитсадок у селищі Голоби, де проживали певний час, і це був успішний досвід.

«Коли ми звернулися до завідуючої садочком, отримали у відповідь лише один позитив. У них не було на той момент досвіду, спеціалістів, але всі пішли на зустріч. За рік часу ми спільними зусиллями зробили, щоб Софійка почувала себе комфортно. Вона розуміє нас, ми розуміємо її, її розуміють оточуючі», – сказала мама Валентина.

Зараз Софійка навчається за інклюзивною формою навчання у Луцькому навчально-реабілітаційному центрі. Уже вміє писати й рахувати, – розповів тато дівчинки Анатолій Ткачук.

«Дітей в класі менше, викладачів і вихователів більше і результат освіти відразу помітний, дитина пробує читати, писати, елементарні математичні дії виконувати», – сказав чоловік.

Софію Ткачук підтримує її сестра, 11-річна Ангеліна. Розповідає: разом повторюють букви та цифри, вчать уроки та займаються творчістю. Серед улюблених іграшок Софії – дитячий лікарський набір.

«За нею не дуже тяжко дивитися. Якщо мама мене попросила позайматися, то ми позаймаємося і тоді я піду десь погуляти. Вона весела, смішна, добра», – говорить сестра.

Серед найбільших мрій родини Ткачуків – аби їхня донька навчилася читати та пізнавала цей світ через книгу. Зі слів Валентини, зусилля для розвитку малечі та покращення її життя докладають щодня, зокрема для отримання підтримки та допомоги приєдналися до громадської організації «Даун-синдром».

Як додав тато Анатолій Ткачук, в організації для дітей відбуваються постійні заходи, тож діти мають свої хобі, таланти та беруть участь у цікавих забавах.