Волинянки Ірина Яцик і Любов Гаврилюк із села Погулянка Камінь-Каширського району плетуть для військовослужбовців килимки для сидіння.

Про це йдеться в сюжеті Суспільного.

68-річна Ірина Яцик, крім благодійної діяльності, встигає господарювати біля хати й на полі, має кобилу Люську.

Жінка розповіла, що, хоч і мешкає сама у віддаленому від райцентру селі, але вдома має усі блага цивілізації.

До повномасштабного вторгнення жінки в селі збиралися на вечорниці й співали. Нині ж, каже Ірина Яцик, мають нове улюблене дозвілля.

«Ну що, Панасівно? Будемо сідати до свеї роботи? Будемо в'язати? Виручати своїх солдат? Щоб їм там було легенько, тепло! Ми в'яжемо, в'яжемо круги для солдат, щоб їм було тепліше сидіти. І в машину, а якщо не в машину, то може в танк, в бронетранспортер», – каже жінка.

Головний матеріал для килимків – це старий одяг.

«Ріжу по кругу кофту чи там спідницю, чи штани. По кругу ріжу і така довга нитка получається. То своя, то з гонуків, то з дітей, інший раз вийду на базар, як не дуже дорого, то купляю з гуманітарки», – сказала пенсіонерка.

Якщо усі матеріали готові, зазначила 73-річна волинянка Любов Гаврилюк, яка долучається до в'язання, то за день може сплести три килимки.

За зиму, зазначила Ірина Яцик, нав'язала з півтора-два десятки таких килимків і через знайомих волонтерів передала для бійців.

«І гроші перераховуємо, все, що можемо! І сало і тушонки, хто що може, те й передаємо й даємо. Бо біда, велика біда. Щоб якнайскоріше закінчилася тая війна, бо то трудно і нудно!» – сказала пенсіонерка.

Волинянка Любов Гаврилюк додала: своєю працею жінки в селі намагаються допомогти бійцям усім, чим можуть, моляться за їхнє здоров'я та перемогу України.