Практично відразу після знищення Каховської ГЕС у російських ЗМІ почали лунати заяви, що треба продовжити сталу практику створення штучних техногенних катастроф на території України.

Коли Російська Федерація стала на шлях створення техногенних катастроф, то відповідно виключати чи відкидати можливість повторення подібних сценаріїв не варто.

Та тлі цих повідомлень з"явилася інформація щодо мінування території заводу "Кримський титан" в місті Армянськ, що на півночі анексованого Криму.

Я не виключаю можливості створення штучної техногенної катастрофи, як елементу військово-політичного тиску з боку Росії. Подібне відбувається на Запорізькій АЕС, коли наявність техногенного об’єкту в зоні театру військових дій використовується як елемент для політичних торгів. Мається на увазі, що можливість ядерного забруднення використовується, як важіль військово-дипломатичного тиску на Україну та країни НАТО, щоб зменшити чи унеможливити контрнаступ на тій чи іншій частині фронту.

На мою думку, такими діями росіяни натякають на можливі сценарії розвитку подій у разі контрнаступу ЗСУ на Кримський півострів.

Я не виключаю, що росіяни можуть використати подібну тактику, адже мова йде про підприємство, яке створює потенційну загрозу техногенної катастрофи і, відповідно, екологічного забруднення. Так росіяни натякають на можливі подальші сценарії розвитку подій у разі контрнаступу ЗСУ на Кримський півострів.

При цьому негативному сценарії, значна частина окупованого Криму опиниться у зоні ураження, але влада Кремля зовсім не рахується з фактом здоров’я громадян своєї країни, в якій ніколи не цінувалося життя людини.

Нагадаю, що подібні випадки нехтування людських життів вже практикувалися на окупованих територіях. 13-19 серпня 2018 року, у ході тренування з прикриття адміністративного кордону з Херсонською областю, підрозділи ЗС РФ проводили стрільби в районах розташування відстійників відходів хімічного виробництва титанового та содового заводів. Внаслідок влучень снарядів, зазначені об’єкти були пошкоджені, що призвело до суттєвого погіршення екологічної обстановки на всій півночі окупованого Криму.

Тоді російське окупаційне командування намагалося приховати масштаби екологічної проблеми і уникнути відповідальності за її скоєння, а тому росЗМІ спеціально поширювали неправдиві повідомлення, які дезінформували населення щодо реального стану екологічної небезпеки на півострові.

Звичайно, ми можемо апелювати та використовувати цю ситуацію для інформаційного супроводу щодо можливих сценаріїв з боку Росії, але, як показує практика, міжнародні комісії малоефективні в можливих провокативних сценаріїв.

Варто згадати візити МАГАТЕ на Запорізьку АЕС, де відбулася фактична констатація факту військової присутності РФ, але не вирішення самої ситуації щодо демілітаризації зони. Наразі подібне відбувається і на окупованому півострові, де територія підприємства перетворена у військовий об’єкт, а влада Росії дає чітко зрозуміти, що цивільне населення Криму використовуватиметься як заручники в моменті можливої протидії деокупації.

Подібний сценарій варто розглядати прискіпливо і уважно. А оцінки ситуації на Каховській ГЕС свідчать про повне нерозуміння можливих наслідків і — головне — планів керівництва Російської Федерації. Адже ситуація на Каховській ГЕС виокремлюється в окремий епізод, чого робити категорично не можна.

Катастрофа на Каховській ГЕС - це елемент цілісної картини створення ворогом штучних техногенних катастроф на всіх напрямках контрнаступу ЗСУ.

На моє переконання, якщо цьому в такому ракурсі не надавати значення, то це може стати стратегічною й оперативною помилкою української сторони.

Тому Каховську катастрофу треба розглядати в контексті однієї ланки ланцюга подальших техногенних катастроф, які можуть створити росіяни.

Дмитро СНЄГИРЬОВ (керівник ГІ «Права справа», воєнний експерт, спеціально для ГІТу)