Боєць військової частини 1141 Нацгвардії Луцька Євген - історик. Окрім того, що боронить країну зі зброєю в руках, аналізує її хід з огляду минулого та сьогодення. Зокрема вважає, що війна, яка вирує на українській землі, є відлунням боротьби минулих віків.

Про це розповідають на сторінці Нацгвардії у соцмережі. 

Євген має вищу освіту історика та спеціалізацію «Нова і новітня історія України». Університет закінчив у 2016 році, а з 2017-го служив у волинському підрозділі Нацгвардії. Його контракт закінчився в 2021 році, але після того цивільного життя у Євгена було лише чотири місяці. На наступний день після повномасштабного вторгнення він, не чекаючи повістки, повернувся у військову частину, де і зараз служить у взводі охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.

На його думку, сьогоднішня війна є відлунням боротьби минулих віків.

«Наше протистояння з північно-східним сусідом тягнеться з минулих століть. Прикладом його антиукраїнських дій була Переяславська рада 1654 року, яку росія завжди подає як символ братніх стосунків. А що насправді? Українці тоді вели визвольну війну проти Речі Посполитої, і Українська козацька держава на Переяславській раді уклала вимушений військово-політичний союз із московією. Але дуже швидко цей «союзник» зрадив українців, уклавши перемир’я з поляками, і почав ділити українські території, обмежувати українців у правах. Також варто пам’ятати про Емський указ і Валуєвський циркуляр, які обмежували розвиток та вживання української мови і знищували нашу культуру», – нагадує Євген.

Сто років тому, в 1917-1921 роках, росія змогла задушити спроби створення української державності з багатьох причин. І найпершою з них була відсутність єдності і спільної мети, вважає він:

«Українська політична нація на той час іще повністю не сформувалася. Багато українців повелися на фальшиву більшовицьку пропаганду, яка обіцяла землю селянам, а заводи – робітникам. Одні пішли за більшовиками, інші за Махном. А наша політична верхівка тоді теж діяла не найкраще. Наприклад, під час засідань Центральної Ради її голова Михайло Грушевський міг писати свою працю з історії України-Руси, замість того, щоб як політик творити нову державу у вирішальний момент».

Сьогодні є тверді підстави для віри в перемогу України. Наш народ бореться за збереження своєї державності, демонструючи єдність, про яку 100 років тому не було і мови. А західні країни нарешті зрозуміли важливість України для безпеки Європи і створили антиросійську коаліцію демократій, додає Євген.

«Навіть знаючи історію українсько-російських взаємин, я був вражений варварством, на яке росія здатна в ХХІ столітті. Хоча нацисти теж били по містах Великої Британії ракетами «Фау-2», я не очікував, що ворог буде так масовано бомбити наші цивільні об’єкти, навіть театри й пологові будинки», – говорить гвардієць.

росія зараз розвиває «традиції» нацистської Німеччини і в сенсі пропаганди, вважає він: «У Гебельса було тільки радіо і газети, а у Кремля ще й телебачення та інтернет – значно ширші можливості для маніпулювання масовою свідомістю. Але основний метод той самий: багаторазово повторена брехня починає сприйматися як правда».

В історії важко знайти випадки, коли демократичні країни розпочинали би загарбницькі війни. Зазвичай це авторитарним державам «мало» територій. Якби росія була демократичною, цієї війни би просто не було, переконаний Євген.

«Нацисти програли – і рашисти програють. Інше питання – чи може росія згодом переформатуватися в демократію. Репарації та компенсації жертвам агресії з її боку мають відбуватися на фоні всенародного покаяння. Але це велике питання, чи російський народ буде здатен на це. Якщо він не зміниться – Україні доведеться жити в режимі посиленої оборони завжди», – каже гвардієць.