У селі Скірче Торчинської громади впорядковували старе польське кладовище.

Цьогоріч знову зібралися місцеві жителі, вчителі, працівники СГПП "Дружба" та під керівництвом старости села Світлана Федонюк-Карась навели лад на території католицького кладовища у Скірчі: покосили траву, посадили квіти, пов'язали на пам'ятники біло-червоні стрічки, - йдеться на сторінці Торчинської громади.

«Цвинтар у нас – у центрі села. І на ньому поховані предки. Нехай не наші, а предки поляків, та ми все одно намагаємося утримувати порядок. Тому регулярно косимо, садимо квіти біля хреста, який встановлено на місці костелу. А під час війни ми переконалися, що поляки – наші брати і сестри. Це найменше, що ми можемо для них зробити, а вони сьогодні для нас роблять дуже багато. Це місце, польський костел і польське кладовище для нашої громади, – святиня», – розповіла Світлана Федонюк.

Старі цвинтарі можуть багато розповісти про минуле. Блукаючи поміж старих хрестів і розбираючи написи на надгробках, майже фізично відчуваєш, що час зупинився.

До Другої світової війни в селі проживали разом поляки й українці, місцева католицька парафія з прилеглими колоніями нараховувала в міжвоєнний час понад 1700 осіб. Зараз на місці чималого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і Святого Йоана Хрестителя вціліли тільки фундаменти, над якими височіє встановлений недавно хрест. Храм розібрали в 1957 р. за наказом радянської влади.

На кладовищі збереглося небагато поховань, серед надгробних пам’ятників – плита з могили Еви Фелінської. Ця героїчна учасниця польського визвольного руху, яка мала серед повстанців промовистий псевдонім Скеля, стала першою полькою, засланою до Сибіру. Маєток конфіскували, її шістьох дітей виховували родичі, але Скеля не скорилася перед російською тиранією. Син Еви Зигмунт-Щенсни Фелінський був у 2006 р. зарахований до лику святих Римо-католицької церкви. Ім’я Еви Фелінської носить Товариство польської культури на Волині.