Михайло Голод на псевдо «Ситий» служить на посаді командира зенітно-кулеметного відділення у роті вогневої підтримки Луцького батальйону Волинської бригади тероборони.

Про нього розповідають у 100 бригаді ТРО.

Його батальйон зробив, здавалося б, неможливе – впродовж понад 100 днів успішно виконував бойові завдання під самісіньким Бахмутом, коли там точилися найзапекліші бої.

Михайло Васильович двічі був поранений – і двічі повертався до строю.

«Ситий» не любить говорити про себе. Воліє розповідати про хоробрість та вправність у бою хлопців зі свого відділення. Проте командування батальйону вже представило Михайла Васильовича до нагородження бойовим орденом.

Днями (3 липня) панові Михайлу виповнилося 46 років – і це вже другий день народження, який чоловік зустрічає на війні.

А ще «Ситий» з великою теплотою розповідає про свою гордість – 19-річну доньку Вікторію. Дівчина є студенткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де опановує корейську філологію. Нещодавно Вікторія повернулася з Південної Кореї, де навчалася за обміном.

Понад усе Михайло Сергійович мріє повернутися на рідну Волинь з Перемогою, аби обійняти найрідніших людей і взятися до відбудови неньки-України.