Наталія Ковалик з Каменя-Каширського проявила себе як обізнана кондитерка і талановита флористка, готуючи домашній зефір, який пахне яблуками, ніжний, мов хмаринка та подібний на вигляд до справжніх квітів.

Із натуральної зефірної маси Наталя вміло творить доволі реалістичні квіткові композиції, букети, які нерідко викликають щирий подив у людей. Цього вау-ефекту вона досягає, використовуючи різноманітні технічні пристосування, кухарські секрети і, звісно, покладаючись на власний природжений хист, - пише газета «Полісся».

У минулому фармацевту, нині ж бізнеследі Наталії Ковалик і самій приносить величезне задоволення нова справа, котрою займається останніх вісім місяців. Каже, виготовляти солодощі хоч і не просте, але загалом веселе заняття.

«Я люблю готувати, тішити рідних, друзів чимось смачним, здобою. Раніше часом купували зефір, але коли спробувала варити свій, то вже не хочеться магазинного. Смак не порівняти. Ласуючи домашнім, відчуваєш натуральність. Для приготування зефіру використовую переважно яблука, зібрані у власному саду, ягоди. Спочатку їх чищу, далі запікаю в духовці, потому пробиваю ручним блендером, щоб позбутися непотрібних вкраплень, пропускаю пюре через сито. Тоді змішую пюре, агар-агар (загущувач) і воду та варю поки не досягну потрібної мені густини. Доводиться працювати швидко, аби результат вийшов максимально якісним. При тому на кілька фронтів. Бо ще збоку водночас збиваю білок, а затим у нього маленькою цівкою вливаю пюре. І знову не зволікаючи. Адже зефір дуже швидко стабілізується, можна запросто отримати суцільний шматок застиглого продукту, з якого не зробиш задуманої форми, тієї ж квітки, листка», – розповідає пані Наталія.


Кожну квітку майстриня «малює» зефіром, послуговуючись спеціальними насадками, які допомагають надати кінцевого вигляду. Загалом Наталії на одну таку необхідно до чотирьох і більше насадок. І це також вносить деяку складність в роботу. Однак, додає співрозмовниця, труднощі можна подолати. Їй важливіше подарувати радість, хороші емоції людям, потішити своїм солодким творінням.

«Живі квіти ставлять у вазу, а виготовлені мною зефірні – на солодкий стіл. Перші згодом, як зів’януть, викидають у смітник, мої ж — залишають приємний післясмак. От лише не всі завжди відразу здогадуються, що перед ними зефір. Якось довелось чути, як жінка емоційно промовила: «Такі чудові квіти? Чому ж не ставите у воду, вони ж зів’януть!?». Зізнаюсь, тієї миті у мене наче крила виросли, а на душі стало тепліше», – мовить мисткиня.