Днями Київська митрополія Православної Церкви України вперше у своїй історії надрукувала Новоюліанський Православний церковний календар на період з 1 вересня 2023 року до 31 грудня 2024-го.
Сталося це завдяки тому, що Помісний Собор 27 липня остаточно затвердив перехід ПЦУ на Новоюліанський календар з 1 вересня цього року, - пише АрміяInform.
Отже, тепер, з початком нового індикту (церковного нового року, що наступає 1 вересня. — Авт.), ми будемо святкувати абсолютно всі православні свята за новим стилем — згідно з датами звичайного для нас «світського» календаря.
Питання календарної реформи в Україні гостро постало після початку широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, адже стало очевидним, що через використання застарілого юліанського календаря, головним популяризатором якого нині є російська православна церква, Україна продовжує перебувати в орбіті «русского міра». Яскравим прикладом того, як росія використовує юліанський календар у своїх інтересах, стала Польська православна церква. Ще на початку війни, 18 березня 2014 року, під тиском москви синод ППЦ вирішив повернутися до «старого стилю», яким не користувався від 1924 року. Цю новину гаряче вітали як свою «перемогу» всі російські ресурси.
Цікаво, що росія захищає не стільки сам юліанський календар, як гібридне датування церковних свят, що є результатом їхнього переводу на григоріанський календар. Тобто для росіян принципово святкувати Різдво саме 7 січня, бо так «дєди святкували». Тож від гібридного церковного календаря, який народився і утвердився в срср у ХХ столітті та став однією зі «скрєп» сучасної росії, рано чи пізно потрібно було позбавлятися.
Віруючі українці пройшли складний тернистий шлях до календарної реформи. Упродовж кількох століть юліанський календар залишався засобом збереження етнічної самоідентифікації українців, їх розрізнення із поляками-католиками та опором латинізації Правобережної України. У 1891 році Львівський синод Галицької греко-католицької митрополії залишив юліанський календар обов’язковим у Королівстві Галичини та Володимирії саме з вищеозначених причин.
Проте ситуація почала змінюватися на початку ХХ століття, коли у 1918 році «новий стиль» прийняли Османська імперія, Сербія, Українська держава та радянська росія. Невдовзі сербський астроном, професор математики і небесної механіки Белградського університету Мілутін Міланкович розробив календар, що був названий Новоюліанським. Він точніший, ніж прийнятий у католиків григоріанський. У Новоюліанському календарі «пропускається» 7 діб на 900 років, тоді як у григоріанському — 3 доби на 400 років. Окрім того, до 28 лютого 2800 року Новоюліанський календар повністю збігатиметься з григоріанським.
Перехід на Новоюліанський календар схвалило зібрання представників помісних Східних Православних Церков, скликане за ініціативою Вселенського патріарха Мелетія Метаксакіса, що відбулося в Константинополі з 10 травня по 8 червня 1923 року. Відтоді до аналогічних рішень ПЦУ і УГКЦ минуло рівно сто років, які стали чи не найскладнішими в історії як української церкви, так і української держави.
Тож тепер з усім православним світом відзначатимемо:
Варто зауважити, що Президент України та Верховна Рада синхронно з ПЦУ змінили датування державних свят і пам’ятних дат, які були прив’язані до церковного календаря.
Тепер відзначатимемо:
Українське суспільство нині чи не найбільше готове до таких фундаментальних змін. Але Синод ПЦУ дозволив окремим парафіям та монастирям, які цього бажають, використовувати старий календар. І це є поширеною практикою як у Вселенському Православ’ї, так і в Католицькій Церкві. А втім, Новоюліанський календар зробить Православну Церкву України ближчою до решти православного світу і незабаром віддалить її від церкви країни-агресора. Адже датування «за старим стилем» неминуче буде сприйматися як російське.
Попередній допис
Наступний допис
Коментарі