Український військовий Данило, який втратив ногу на почату повномасштабного російського вторгнення, знову повернувся на фронт.

«Я все ще набуваю форму, у якій був раніше. Попереду ще багато роботи… І ще більше над ідеальною формою», – усміхаючись, сказав Данило CNN.

Данило втратив гомілку правої ноги на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він і його підрозділ виконували завдання, коли потрапили під обстріл, і він наступив на міну.

Його та подібні поранення багатьох інших, як солдатів, так і цивільних, є лише одним із багатьох наслідків жорстокої війни росії проти України.

«Коли у нас був контакт (з російськими військами), мені довелося відійти зі стежки. Я підірвався на міні… Ми продовжували стріляти, мої хлопці закінчили роботу і мене евакуювали», – сказав Данило.

Відео, яким він поділився з CNN, показує, як за кілька хвилин після інциденту в фургоні його рятують двоє його товаришів-солдатів.

«Ноги не було. А друга нога була зламана. Я боявся, що відріжуть і другу ногу. Це диво, що вони цього не зробили», – згадав він .

Військовий перебував на реабілітації вісім місяців.

«Це було дуже, дуже довге відновлення. Я втратив багато крові, це була важка ампутація, важкий перелом кісток», – додав Данило.

Спершу проходив реабілітацію в Україні, але через два місяці Данило з дружиною переїхав до Мексики, де за сприяння української діаспори зміг отримати протез кінцівки, а також психологічну підтримку.

«Було важко, тому що друга нога також була травмована. Я не міг на неї ступити вісім місяців. Спочатку були деякі труднощі, але компетентні лікарі поставили мене на ноги», – пояснив він.

Після одужання в Мексиці Данило знову бере участь у бою, підтримуючи українські війська, які просуваються на півдні. Він приєднався до контрнаступу невдовзі після повернення в Україну наприкінці липня. 

«Повернувся на службу через два дні після приїзду в Запоріжжя. Місяць був інструктором. Тоді я попросив перевести мене на фронт. Зараз я головний сержант підрозділу вогневої підтримки. Я керую мінометним, гранатометним і протитанковим відділеннями. Ми з командиром взводу вибираємо правильні позиції, цілі, плануємо дії», – розповів він.

Травми не гальмують його, запевняє воїн.

«Якби я не був ефективним, мене б тут не було, мене б відправили в штаб-квартиру оформляти документи», – пояснив захисник.

Хоча Данило швидко повернувся на передову, він каже, що ненавидить війну та бої. «Мені не подобається бачити моїх братів пораненими або вбитими», – додав він.

Але попри це та травму, яку пережив, він каже, що не міг просто сидіти вдома та дивитися.

«У країні, яка піддається нападу, кожна людина має встати з дивана та захистити свій дім. Я повинен це зробити, і я добре вмію це робити. Нам потрібні люди з моїм досвідом. У нас немає вибору… Контрнаступ не може провалитися. Ми захищаємо свій дім. За нами перемога чи смерть», – пояснює захисник.