7 років тому, 28 лютого 2017 року, під час масованого мінометного обстрілу на Світлодарській дузі (Донецька область) загинув військовослужбовець із Шацька Сергій Мокренко (позивний Крук).

Спогадами про загиблого Героя поділилася дружина рідного дядька та волонтерка Катерина Мокренко на своїй фейсбук-сторінці.

Сергій був активним учасником Революції гідності в Києві, від початку бойових дій на сході України 2014 року воював у складі Добровольчого українського корпусу, а також у 54-й окремій механізованій бригаді. Неодноразово був поранений.

«Сьогодні 7 років, як ти розбив наші серця на дрібнесенькі шматочки… І усі ці роки ми не можемо ці шматочки зібрати до купи, бо насправді, то не правда, час не лікує.
Дуже хотілося б стерти із пам’яті цей ранок 28 лютого 2017 року… Але людська пам’ять то така річ, яка усе в собі зберігає. Ти пішов від нас за 24 дні до 24 свого дня народження.
Ти був Надзвичайним. Ти був Справжнім. Ти був Віриним, Чесним, Справедливим. Ти був не по своїм рокам Мудрим. Ти був Відважним, Мужнім, Сміливим.
Ти обожнював дітей, і вони завжди тебе оточували. Ти безмежно любив свою матусю, завжди оберігав-огороджував її від поганих новин. Ти просто душі не чув в своїй маленькій сестричці, завжди захищав її, і давав мудрі поради, а вона тебе обожнює тепер, здавалося б у 100, у 1000 разів більше. Ти дуже сильно любив нас, свою родину величезну. І у тебе завжди вистачало уваги для кожного.
Майдан Незалежності, Революція Гідності. Там ти пройшов своє перше «бойове хрещення». Там ти отримав свою першу контузію… І це тебе не злякало, не зупинило, а дало більше бажання на запалу боротися за нашу свободу та незалежність. 


А далі. Далі війна. І ти один з перших там. Пам’ятаю, коли ти таємно приїхав, як тебе побратими ховали в автівці, коли ти вийшов з Іловайського котла поранений-посічений, щоб я не побачила тебе передчасно, бо ж ти не любив сліз, істерик та кіпішу. Майже рік ти був дома тоді. Рік спокою для мами, тата,сестрички, нас. Ти волонтерив з нами. І ми знали, що якщо ми йдемо на якийсь захід збирати кошти і ти з нами - будуть повні скриньки. Бо тобі було байдуже до кого підходити, ти йшов до найнеприступніших чиновників, бізнесменів, керівників. Бо ти знав, що потрібно забезпечити хлопців. Але ти не зміг довго бути дома, тебе тягнуло назад, до побратимів. І ніякі вмовляння аргументи не подіяли. 

А потім була Світлодарська дуга….
19 грудня, в пекельному бою ти лишився живим. На зовсім трішки повернувся додому « підлатати» рани… Повернувся, як потім усі зрозуміли, попрощатися…
Тоді Любомль зустрів тебе теплим, сліпучим сонечком. А Шацьк проводжав проливним дощем Господніх і наших сліз…
Колись ти сказав: « Я не хочу бути Героєм». Так, бо ти дуже любив Життя.
Ти вже увійшов в історію, твоє ім’я закарбоване в багатьох серцях, про тебе читатимуть та розповідатимуть.
Я не називатиму Героєм, бо ти цього не любив, я називатиму тебе як твоя люба сестричка - Янголом. Ти-наш Янгол в комуфляжі. Назавжди в наших серцях.
Круче, пишаюся, Тобою. Пишаюся, що ношу з Тобою одне прізвище», - написала тітка загиблого воїна. 

Фото: фейсбук/Катерина Мокренко