Роман Чепчук з Луцька був далекобійником і 24 лютого 2022 року він був у рейсі у Франції. Почитавши новини та зідзвонившись з рідними, зрозумів, що повинен допомогти державі, одразу сів до авто і 25 лютого він вже повертався до рідної України.

Не вагавшись, день потому, прийшов до Луцького ОМТЦК та СП та виявив бажання захищати свою Батьківщину, - розповідають у Волинському обласному ТЦК та СП.

На початку проходження служби його було направлено в 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, згодом пройшов базову загальну військову підготовку на Рівненщині, а вже в травні 2022-го року в навчальному центрі міста Яворів навчався тактичній медицині «щоб у боях допомогти не лише собі, а й побратимам».

Після відповідної підготовки на посаді оператора керованих ракет, тримав оборону в Соледарі, н.п.Берестове та в Бахмутському районі Донецької області, вправно та сумлінно виконуючи накази своїх командирів, про яких відгукується дуже позитивно.

«В боях, де була гаряча земля, отримав поранення спочатку в ліву ногу. Під час накладання турнікету, прилетіло ще й в праві руку й ногу. Працювала і артилерія, і танки, і міномети. Ми готувалися до гіршого сценарію… Однак у нас були певні напрацювання, і ми вижили», – розповідає військовий.

Після отриманих поранень, Роман потрапив на лікування, спочатку у Дніпро, а потім вже у Київ, де його кінцівки складали зі шматочків. Проходив реабілітацію та отримав ІІІ групу інвалідності.

У Романа не працювали праві рука й нога, два місяці йому не дозволяли вставати. А потім реабілітологи запитували: «Чому лежиш? Давай, вставай». Потрохи почав рухатись – і ось результат, ходить вже сам, хоча й костилем, але рука залишилась майже нерухомою.

Згодом, пройшовши реабілітацію та з неможливим проходженням військової служби у районі проведення бойових дій через поранення, звернувся до ТЦК та СП з бажанням служити й надалі, як він каже, «для того, щоб бути корисним хоч тут, бо немає сили сидіти на місці». Йому запропонували подальшу службу в роті охорони Волинського ОТЦК та СП, де він і базується по сьогоднішній день.

Зараз військовослужбовець адаптується до життя.

«Попри все, що довелось пройти в цьому житті, я намагаюсь усміхатися. Наші хлопці роблять фантастичні речі. Вони тримаються, а це дуже важко, багато коштує, багато життів. Та все ж — ми робимо свою справу», – зазначає Роман.

Роман повідомив, що хоче повернутися на фронт:

«Лікарям я озвучував, що в мене є бажання повернутися на фронт, оскільки нас усіх об’єднує ще одна велика незакінчена справа. Загроза нікуди не зникла. Війна триває, і про це треба пам’ятати».