Лучанка Оксана Черемісіна відкрила ферму для мікрозелені. Тепер не уявляє своєї кухні без цього продукту.

Як вирощує популярну дрібну городину, які соки готує і що таке їстівні квіти розповів 12 канал, - передає ІА Волинські новини. 

Найвибагливіша рослина на зеленій фермі Оксани Черемісіної – щавель «Кривава Мері». На власному подвір'ї в Луцьку жінка вирощує мікрозелень – популярну нині дрібну городину, яку заведено їсти, коли та виросла не більш ніж на паросток. Є сонях, горох, пшениця, люпин, люцерна та ще з півтора десятка видів рослин.

«Я худла і шукала щось корисне, щоб поповнювати свій організм», – пригадує Оксана.

Вона займається цим уже четвертий рік. Раніше працювала менеджеркою в магазинах і навіть не думала, що візьметься за агробізнес.

«Це було для мене щось новеньке, але призвичаїлася. І зараз дуже мені подобається робота з мікрозеленню», – каже Оксана.

Якось приєдналася до марафону зі схуднення і стала дотримуватися здорового харчування. Почула про мікрозелень, а знайти не могла.

«І чоловік мене підштовхнув до того й каже: «Сама спробуй посій, що ж ти шукаєш», – зауважує Оксана.

До нового продукту звикла швидко й тепер не уявляє без нього свого столу.

«Повністю змінила свій світогляд щодо харчування, продуктів, які ми вживаємо», – звертає вона увагу.

Починалося все з невеликого підвалу та кількох лотків – лише для власного вжитку. Та згодом мікрозеленню зацікавилися подруги зі спортклубу. Вони і стали першими клієнтками.

«Я знала, що довго на клієнтах у спортзалі, на доставках містом не виїду. Знала, що треба заходити в мережі», – зазначає Оксана.

Та щоб зайти на ринок і сподобатися клієнтам, потрібно було ближче познайомити їх із продуктом.

«Почала ходити, проситися, щоб мене взяли, пояснювати, що це таке. Люди не розуміли. Ресторани навіть зараз теж не всі хочуть її брати. Є такі шефи, які не розуміють, куди його приткнути», – нарікає жінка.

З часом зелень стали купувати і окремі покупці, і магазини. Роботи побільшало. Допомагали і чоловік, і батьки, і свекруха. Каже, що було важко, але не хотілося здаватися. І перші прибутки таки з'явилися.

«Коли він почав приносити дохід? Напевно, десь за півтора року. Ми справді почали щось від нього заробляти», – ділиться Оксана.

Зараз усім бізнесом вона опікується самостійно. Хіба в парнику їй допомагає помічниця. Теплицю облаштували лише три місяці тому, і Оксана досі налаштовує її роботу.

«Найбільше, що потребує, – це електроенергія. Бо в нас постійно вентиляція, постійно освітлення», – додає жінка.

Недешевим є і насіння. Частину завозять із Польщі, Португалії та інших країн. Ціна одного кілограма зерна може сягати від півтори до п’яти тисяч гривень.

«Мікрозелень вирощуємо на субстраті кокоса, тобто це не земля, а кокос… Ми його купуємо в брикетах. Замочуємо водичкою і тоді його набираємо», – розповідає Оксана.

Засіяні лотки складають на стелажі. Потім лотки з готовою мікрозеленню фасують та відправляють у магазини чи ресторани. Мікрогрін їде навіть у Львів. Роботи так багато, що навіть на вихідних Оксана не може надовго покинути ферму.

«У нас все автоматично працює, але людський фактор має бути. От іде полив мікрозелені. Ми вмикаємо мотори, але маємо контролювати, щоб не був перелив», – каже жінка.

А ще Оксана робить сік з вирощених тут же броколі та пшениці, а також вирощує їстівні квіти. Сік заморожує і продає тим, хто проходить реабілітацію після онкозахворювань, а квіти – у ресторани.

«Зараз наші ресторани, слава Богу, починають розуміти їстівні квіти. Я їх також цього року почала висаджувати. Потроху хочу розвинути за літо», – ділиться планами Оксана.

Влітку попит на мікрозелень спадає, бо народ перемикається на звичні фрукти та овочі. Та все ж клієнтів вистачає, щоб бізнес не зупинявся.