Ситуація на Харківському напрямку залишається складною, російські окупаційні війська продовжують штурмові дії.

За інформацією Генштабу ЗСУ, на Харківському напрямку за минулу добу окупанти здійснили 11 атак і втратив 260 солдатів та 40 одиниць техніки. У Генштабі повідомляють, що у Вовчанську відбуваються оборонні та стабілізаційні заходи.

Активізація бойових дій на Харківщині почалася зі щільних обстрілів різними засобами вогневого ураження прикордонних населених пунктів Харківщини. Однак, при цьому зазначається, що наявних ресурсів, які задіяв ворог на даний момент, не вистачить для глибокого просування.

Зауважу, що для наступу у прикордонні на півночі Харківської області російські окупанти залучили обмежений контингент. За оцінками секретаря РНБО Олександра Литвиненка, на кордоні з Харківщиною противник зосередив близько 50 тисяч військових. Цього угруповання недостатньо для проведення широкомасштабних наступальних дій на території Харківщини та для спроб захоплення самого міста Харків.

Так, наприклад, під час боїв за Авдіївку ворог сконцентрував близько 12 механізованих та мотопіхотних бригад, до того ж ще були бригади спецпризначенців, ГРУ які діяли навколо Авдіївки. Одна бригада — середня кількість від 1 тисячі до 8 тис. осіб. За чотири місяці активної фази Авдіївської оборонної операції російська армія втратила 47 186 військовослужбовців. Для розуміння ситуації, загальна площа Авдіївки-29 км². Чисельність наявного населення Авдіївки станом на 1 січня 2019 року становить — 32 843 особи. Площа Харкова — 350 км². Разом із прилеглими містами й районами утворює Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб.

Таким чином, 50 тисячного угруповання російських військ недостатньо для проведення широкомасштабних наступальних дій на території Харківської області й, відповідно, спроб захоплення самого міста Харків. Це прекрасно розуміють і самі росіяни.

Очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов зазначив, що сил російсько-окупаційних військ на Харківському напрямку недостатньо для повноційного просування вглиб України.

Атаки російських військ у Харківській області — це спроба відтягнути сили і засоби Сил оборони України з інших ключових напрямків фронту. Ні про який прорив оборони Збройних сил України не йдеться. Бої тривають у прикордонних населених пунктах.

Йдеться про спробу розвідки боєм. Здебільшого противник застосовує тактику атак із використанням піхотного підрозділу, з прикриттям невеликим числом бронетехніки. Тому говорити про прорив української оборони немає жодних підстав.

Зауважу, що росіяни не вийшли на лінію оборони Збройних сил України.

Маю на увазі ті інженерно-фортифікаційні споруди, які зводилися останні пів року на території Харківської області. Бої йдуть у прикордонних населених пунктах. Ні про який прорив оборони не йдеться, це основне. Росіяни подібним маневром намагаються відтягнути резерви Збройних сил України з ключових ділянок фронту. Насамперед йдеться про Донецький напрямок. Це, відповідно, Часів Яр і Покровський напрямок, де окупанти намагаються ескалювати напругу.

Ще одне завдання російських окупантів — посіяти паніку, хаос серед мирного населення Харківської області, спровокувати не контрольовані внутрішні міграційні процеси, вважає аналітик.

Це повинно, на думку росіян, спровокувати хаос і паніку не тільки в Харківській області, а й, відповідно, у тилових районах України, створити додаткове напруження на центральні та місцеві бюджети. Плюс значно перевантажити логістику української сторони. Це залізниця і автосполучення, якими перекидається військове спорядження, техніка саме в Харківську область та в інші гарячі точки на лінію фронту.

Варто зауважити, що воєнна розвідка України знала про плани російського командування.

Про це свідчить превентивний характер завдання артилерійських ударів і ударів із використанням БпЛА по території Бєлгородської області якраз у момент перед наступом. Очевидно, завдавали превентивних ударів по місцях зосередження особового складу та бронетехніки. У такий спосіб нівелювалася частина можливостей російських військ для використання штурмових підрозділів.

Тому, усі спроби росіян організувати інформаційно-психологічні операції, зокрема в українських ЗМІ, щодо нібито «неготовності» української сторони до такого сценарію розвитку подій, абсолютно не відповідають дійсності.

росіяни були змушені визнати високу інтенсивність українського вогню на цьому напрямку. Це свідчить, відповідно, про розуміння ГУР МОУ і Генштабом Збройних сил України подій, які відбувалися на цій ділянці.

Своєю чергою у Пентагоні підтвердили, що наступальна активність російської окупаційної армії у Харківській області не була неочікуваною. За словами речниці американського оборонного відомства Сабріни Сінгх, українська сторона була готова до наступу рф у Харківській області.

«Це (російський наступ. — Ред.) не було чимось несподіваним, це те, чого очікували і українці. Ми знаємо, що вони (російські війська. — Ред.) посилили деякі з тих прикордонних обстрілів. І, швидше за все, найближчими тижнями вони збільшать їхню кількість», — зазначила представниця Пентагону.

Основне завдання російських окупантів — це здійснювати подібні вилазки, причому не тільки на Харківщині, а, можливо, й на Сумщині, для створення зони напруження на прикордонних територіях з метою відволікання Сил оборони.

На момент активізації російських окупантів Генштаб ЗСУ відреагував більш ніж оперативно, що свідчить про високий рівень комунікацій і, відповідно, контролю за ситуацією. Було моментальне повідомлення про те, що на Харківський напрямок передислоковано оперативні резерви Збройних сил України задля недопущення подальшого прориву російських окупантів.

За інформацією Генштабу ЗСУ, на Харківському напрямку наші воїни відбили 10 атак в районі Слобожанського, Вовчанська, Стариці та Липців. Ситуацію вдалося частково стабілізувати, триває зачистка північно-західних околиць Вовчанська.

Дмитро СНЄГИРЬОВ (керівник ГІ «Права справа», воєнний експерт, спеціально для ГІТу)