У середу, 19 червня, у селі Комарове Ратнівської громади прощалися з молодим захисником Миколою Лук’янюком, який останній свій подих віддав рідній країні, захищаючи її вже 10 років.

Про це повідомили у селищній раді.

Попрощатися з Героєм прийшло чи не все село, приїхали побратими, незважаючи на свої бойові поранення, була й кохана... Ніхто не міг стримати сліз, адже Микола був чудовою людиною, надійним другом і товаришем, люблячим сином та братом. Для всіх він був світлим, щирим, усміхненим і завжди веселим.

«Він був воїном-професіоналом. З ним не страшно було йти на бойове завдання, бо знав що повернешся живим. Він з тих, хто був надійним товаришем в бою, любив свою сім’ю, про яку постійно говорив і піклувався. Він той, хто був відданий своїй державі. Ми втратили справжнього Воїна…» – говорив кожен з присутніх побратимів.

Брати полеглого в глибокій скорботі прощалися востаннє з рідним братом, несучи з військовими труну на руках…з дому – в обійми сирої землі – шлях у вічність. Боліло…боліло в кожній клітинці рідних людей, бо втратили свого найдорожчого – брата.

«Він не хотів розповідати де він, що з ним. Ніколи не хизувався досягненнями, хоча нагород за десять років має 12, але про їх я дізналась лише після його смерті, коли відкрила коробку… Беріг мене, бо і фото з служби теж не надсилав. Лише перед загибеллю надіслав…одне фото, ніби прощався, бо не бачила його вже більше року… Він завжди усміхнений, і на останній фото мені теж усміхався…» – з болем і тугою ледве мовила матір захисника.