Поки надворі нещадно смажить сонце, фермер Віктор Кузнєцов разом зі своїм помічником ладнають сільгосптехніку. І якщо не буде дощів, сьогодні вночі знову поїдуть окроплювати поля. Їх у фермера з села Бобли, що на Турійщині, – понад 200 гектарів, серед яких є взяті в оренду паї. Господар каже: платить людям за них не менше ніж великі агрохолдинги.

Одноосібно господарює ще з 2002 року, а до цього працював трактористом в колгоспі одразу після армії, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Ото починалося все з нього. Купив його (показує на трактор, – ВН) там, де працював, – говорить Віктор Кузнєцов.

Чоловік фермерське господарство, яке називає своїм дітищем, створив у 2017 році. Тут і за тракториста, і за агронома, і за механіка, і за бухгалтера. Віктор каже: влітку спати майже ніколи.

Як сезон, жнива, можемо дві-три години поспати, можемо й не спати. Бувало й таке, що я по двоє-троє діб взагалі не спав. Треба було робити. Бувало таке, що на посівну по двоє-троє діб у полі, – пригадує фермер.

Віктор Кузнєцов переконаний, що такі одноосібники, як він, не потрібні великим агрохолдингам, за якими стоять іноземні інвестиції. Ще більше селянин дивується, який може бути ринок землі в умовах воєнного стану. Господар ділиться: з початком повномасштабної війни умови праці для фермерів-одноосібників стали ще важчими.

До війни нормально все було: і кредити давалися, і продукція була в ціні. До війни за тонну пшениці я купляв 1,1 тонни селітри, а зараз щоб купити тонну селітри, треба продати п’ять тонн пшениці. Оце порівняйте, як ми зараз виживаємо, – наголошує фермер.

На думку господаря з Боблів, позитивні зміни в агрогалузі можливі лише тоді, коли її у високих столичних кабінетах очолить людина, яка знає, що таке праця на землі.

Мають прислухатися до фермерів, має бути Міністерство агрополітики, як раніше було, і там мають бути люди, які знаються на цьому, мають освіту, а не ті, які навіть не знають, що таке земля, – впевнений Віктор Кузнєцов.

Фермер не знає, що буде завтра з його господарством, із полями, чи буде кому зібрати майбутній урожай.

Ми сьогодні з вами говоримо, а завтра – хто знає, де я буду. Повістка в нас у фермерів на руках. Нас двоє фермерів на село. Велике село Бобли, два фермери на село й обидва з повістками. А що буде з господарством? Усе заберуть, бо все – під кредитами. Ми повинні в першу чергу бронюватися. Я за 2023 рік сплатив більш як 300 тисяч податків, – розповідає Віктор Кузнєцов.

Після розмови фермер повертається до роботи. Потрібно встигнути доремонтувати техніку, бо сьогодні – знову в поле. Там чекає врожай, який треба зібрати попри спеку, попри дощі та попри війну.