Василь Квашко був священником церкви Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ у селищі Веселе Запорізької області. Після початку окупації чоловік за дев'ять місяців пережив погрози, обшуки й допити, і врешті-решт депортацію.

Як оберігав храм та підтримувати вірян — читайте у матеріалі, передає Суспільне.

Василь Квашко — випускник Волинської духовної семінарії. Через рік після її закінчення йому запропонували вести службу у церкві, яку будували в селищі Веселому Запорізької області.

Моє завдання було формувати громаду в селищі, тому що в майбутньому повинні бути з'явитися прихожани, які будуть відповідати за храм, які будуть там творити історію цієї парафії, — розповів священник.

Будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці тривало з 2008 по 2010 роки. Допомагали оздоблювати та доглядати за храмом — місцеві жителі, розповів Василь Квашко:

Допомагали місцеві жителі ,кожні два тижні суботники організовувати. Жінки приходили по півдня працювати, навіть, під палаючим сонцем літнім. Старалися зробити все для того, щоб в храмі було приємно, а також на території.

Через півроку служби, до отця Василя переїхала його дружина з сином. Чоловік каже, саме вона його розбудила в ніч, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, зі словами, що "чутно вибухи":

Люди вже в той час масово виїжджали, лишали там своє майно. І багато виїхали в перші дні. Стосовно моєї сім'ї: то ми вирішили, що будемо виїжджати заради дітей у травні. Тому що треба було якось продовжувати навчальний процес і це було неможливо при окупованій владі.

Священник зазначив, планував теж виїхати разом з родиною. Втім, в останню мить передумав, бо не зміг залишити вірян.

Прихожани мені говорили: «отець Василь, ви тільки нас не лишайте!». Люди приходили до церкви з такою метою — почути підтримку. Якось для них легше було, коли ти кажеш про перемогу, що ми виженемо окупанта. Якось ми не розуміли навіть, яка це була небезпека.

Пізніше до отця Василя прийшли з обшуками. За його словами, він був вдома, коли до нього приїхали російські військові та наказали збиратися і взяти ключі від церкви.

Далі почалися обшуки в храмі. Я відкривав їм всі двері, на які вони вказували, приміщення різні. Вони заходили просто так, перекидали, шукаючи щось. В одній із кімнат навіть мене заставили зірвати підлогу, показувати, що в нас нічого нема. Мені сказали, що вони шукають зброю.

Це був не єдиний раз коли відбувалися обшуки у храмі та домівці Василя Квашка. А 15 листопада 2022 року окупаційна міліція забрала священника на допити.

Одразу з порога мені почали читати статтю: що я засуджений за такою то статтею по сприянню тероризму, що загрожує 10 роками. Далі почався допит. І на завершення мені дали написати звернення на ім'я місцевого псевдогубернатора Балицького з проханням про те, щоб мене депортували.

За словами священника, після цього окупанти посадили його в машину та повезли в бік Василівки. На одному з блокпостів отця Василя висадили та наказали йти пішки до Запоріжжя.

Я не знаю, яка це відстань, мабуть кілометрів десь до 30. Все, що я мав з собою: це гривню, ключі від церкви і від квартири і документи. Я просто йшов пішки. Були урвища від снарядів, були старі закинуті блокпости. Думав, хоч би десь там не наступити ні на що. Орієнтиром була просто розмітка дорожня.

Неподалік від Степногірська отець Василь натрапив на українських військових, які допомогли дістатися йому до Запоріжжя. Там чоловік близько місця пожив у рідних та переїхав у Волинську область до дружини і дітей. Нині священник служить для вірян в селі Охлопів у храмі Святителя Миколая Чудотворця.