Пан Іван родом з Рівненщини, до повномасштабного вторгнення займався столярством. Після трьох місяців оббивання порогів ТЦК він став до лав десантно-штурмових військ, а нині служить у 100-й окремій механізованій бригаді.

Про побратима розповідають на фейсбук-сторінці «Сталевої сотки».

Як розповідає хлопець, потрапити до війська виявилося непросто. Лише через три місяці оббивання порогів місцевого ТЦК Іван отримав зелене світло і став до лав десантно-штурмових військ. 

Втім, провівши певний час у складі марунових беретів, молодик вирішив піти професійною стежкою брата-артилериста та змінити рід військ. Нині Іван - водій-електрик артилерійської батареї артилерійського дивізіону 100 омбр.

«В ДШВ ти воюєш напряму з ворогом, є ближній контакт. В артилерії ж основне — відпрацювати чітко та якісно і піти непоміченим. Незмінним залишається лише бажання перемогти», — розповів Іван.

На запитання про те, якою ж він бачить перемогу, впевнено відповів: «Вихід на кордони України 1991 року», — і, посміхаючись, додав: «Можна ще Курську область забрати».

Розвантажитися психологічно після виконання бойових завдань нашому герою допомагає гумор та посиденьки з побратимами за чашкою ароматної кави.

Вдома з Перемогою на Івана чекають рідні: мама Ірина Михайлівна, батько Іван Михайлович, молодший брат Роман і кохана дівчина Анна.