Вулиця Володимира Івасюка розташована у районі ДЕПО. Одна з важливих транспортних артерій. Із 1968 до 2024 року мала назву Даньшина.

Про історію назви вулиці та її перейменування йдеться в подкасті «Луцьк, вулиця Перейменована», який реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Григорій Даньшин – старший лейтенант, комісар батареї артилерійського полку. До слова, похований на меморіалі вічної слави. Про перейменування цієї вулиці розповідає кандидатка історичних наук, співробітниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.

«Вулиця Даньшина отримала свою назву у 1968 році під час забудови. І виходить так, що загиблого під час вигнання нацистів у Луцьку Григорія Даньшина до 1968 року радянська влада не вшановувала у назві вулиць. Це було зроблено з пропагандивною метою. І сьогодні громада міста вважає, що ця вулиця має носити ім’я того, хто десятки років в пам’яті людей залишається як символ української пісні. І люди його люблять, співають з покоління в поколіннях. Нова назва вулиці Даньшина – вулиця Володимира Івасюка. Данина пам’яті Григорія Даньшина віддана на меморіалі. А у назві вулиць українці вибирають українське – те, що символізує їхню національну ідентичність. І в тому числі у пісенній творчості Володимира Івасюка», – каже історикиня.

У соцмережах велися дискусії про те, чи варто взагалі перейменовувати вулиці такої категорії. Роз’яснює краєзнавець, член комісії з перейменування, начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міськради Олександр Котис.

«Є така група осіб, яка, наприклад, в часи Другої світової визволяла Луцьк. Їхніми іменами сьогодні названі вулиці, але ж вони були в складі Радянської армії. І ми тепер перейменовуємо ці вулиці. Тут, я думаю, варто обмежитися просто законними нормами. Тому що є норма, яка говорить про те, що коли діяч був командиром певного об’єднання в складі Радянської армії, то незалежно від того, Луцьк чи не Луцьк він визволяв, він просто підпадає під перейменування і все. Ну, такий є закон», – зазначив Олександр Котис.

Але не все настільки категорично, бо бувають винятки, коли трактувати ті чи інші події потрібно, зважаючи на виклики сьогодення. Ось що з цього приводу каже депутатка Луцької міської ради, членкиня комісії з впорядкування назв вулиць Луцької міської територіальної громади Алла Доманська.

«Хоча бувають такі моменти, коли варто залишити ці імена і просто переглянути наше сприйняття їх, якось по-новому подивитися на них, розкрити їх для людей, для нас усіх. І знову ж таки це йдеться не лише про імена, але й про якісь події, якісь дати. Зокрема я була одна з тих, хто найбільше відстоювала, щоб в Луцьку залишилася вулиця 8 березня, попри дуже двояке ставлення до цієї дати. Я вважаю, що вона потрібна в топоніміці не лише Луцька, але й України, тому що є важливою датою українського жіночого руху. Нам просто треба переглянути ставлення до цього дня, нам треба переглянути значення цього дня в історичному контексті. Тому що так свого часу совєти перетворили це на свято краси, ніжності і букетів-квітів. Але тим не менше, якщо заглибитися в історію цього дня, то можна побачити там набагато важливіші сенси», – каже депутатка.

Якщо про 8 березня й інші подібні назви точаться дискусії, то про вулицю Даньшина вони припинились у 2024 році – коли ухвалити рішення про перейменування вулиці. Тепер замість неї на мапі Луцька – вулиця Володимира Івасюка. Це автор Червоної рути, геніальний композитор і співак, який зробив українську естраду відомою на весь світ. Він був одним з найпопулярніших композиторів свого часу, але навідріз відмовлявся писати музику до російських текстів, вважаючи себе саме українським композитором.

За підтримки Українського культурного фонду

Всі випуски подкасту за посиланням.