79 років тому у єврейському поселенні Софіївка, також відомому як Трохимбрід,  що неподалік сіл Клубочин та Домашів, відбулися масові розстріли євреїв. На території, де відбулися убивства, побували та вшанували пам'ять розстріляних голова Луцької районної ради Олександ Омельчук, депутат обласної ради Юрій Ройко, депутатка райради, директорка Ківерцівського музею Оксана Сущук та староста сіл Сильне, Городище та Клубочин Цуманської громади Микола Кішта.

Відомо, що протягом 1942 року розстрілів було декілька. Про це йдеться на офіційному сайті Луцької районної ради. 

Як розповіла Оксана Сущук, Софіївка – єврейське містечко, яке існувало на Ківерцівщині поблизу сіл Журавичі, Домашів, Тростянець, Лопатень, Яромель, Клубочин, Пшебраже, Озеро, Сильно, Городище, колонії Юзефін. Поселення виникло у 1810 році, як результат «єврейської» політики Миколи І. У 1927 році тут було зведено декілька десятків будинків, синагога, школа, промислові будівлі, 2 млини, олійниця, маслозавод, фабрика гребінців, кольорового скла, бійня. Мешканці навколишніх хуторів і сіл їхали сюди в крамниці за взуттям, одягом і випічкою.

У 1889 р. в Трохимброді проживало понад 1200 осіб, а в 1897 – 1580.

Із встановленням радянської влади в1939 році до Сибіру був висланий місцевий рабин Герш Вейсман, якого звинуватили у підпільній торгівлі сіллю. Багато євреїв, шукаючи можливостей освіти та роботи, виїжджали до Латинської та Північної Америк.

З початком німецько-радянської війни у липні 1941-го 150 чоловіків містечка на вантажівках відвезли на станцію Ківерці і розстріляли у дворі місцевої тюрми. Згодом у центрі Софіївки створили гетто, куди звозили євреїв з сусідніх сіл і міст.

Суботнього ранку 9 серпня 1942 р. розпочалось винищення єврейського населення Трохимброду. Тоді у гетто в’їхали 20 німецьких солдатів з Айнзанцгруппи та 11 військових вантажівок з 100 шуцманами. Євреям було видано наказ зібратися в центрі гетто, скласти усі прикраси та коштовності, а потім по 100 осіб на вантажівках їх відвозили за 3 км до Яромельського лісу, де вже були викопані глибокі ями, на краю яких ставили роздягнутих людей і розстрілювали. Каральна операція закінчилась другим розстрілом 21 вересня – в Йом Кіпур, у день одного з найважливіших свят в іудаїзмі.

Залишилась лише група з двох десятків євреїв, які обробляли для німців шкіру. Вони були переведені у найбільшу синагогу в північній частині містечка. В грудні 1942 р., коли закінчились запаси сировини німці розстріляли і їх. Синагогу спалили. Мешканців навколишніх сіл і хуторів примусили розбирати житлові будинки, інші приміщення на будівельні матеріали. Награбоване майно вивозили на станцію Ківерці, в Цумань для відправки в Німеччину, розібрали навіть вуличну кам’яну бруківку, територію на якій розміщувалося містечко розорали.

З багатотисячного єврейського населення Софіївки залишилося в живих, за різними джерелами, 30-40 осіб. Це були ті, хто мав фальшиві документи, були сховані українськими та польськими сім’ями, зуміли втекти під час облав та з гетто.

У 70-ті роки ХХ ст. на місці масових розстрілів софіївських євреїв, були встановлені пам’ятники. У 1990 році пам’ятники були оновлені. Один з них, – двометрова стела, знаходиться на місці колишнього в’їзду в містечко з боку Яромель – де поховані жертви розстрілу гетто, другий – в лісі на місці розстрілу єврейських робітників, поряд збережено пам’ятник з мармурової крихти 70-х років.