Звання Героя України присвоєно загиблому під Іловайськом полковнику Павлу Півоваренку, який у найкритичніший період 2014 року очолив 51 (нині 14) окрему механізовану бригаду з Володимира-Волинського замість відстороненого комбрига Володимира Яцківа.

Відповідний указ зʼявився на офіційному сайті Президента України, - пише Вісник+К.

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі з удостоєнням ордена «Золота Зірка», – йдеться у документі.

Напевно, це посмертне визнання родині Павла Півоваренка, було потрібне як нікому. Адже Павла Васильовича тривалий час необґрунтовано звинувачували то у втечі з поля бою, то у зраді, мовляв, він спокійно собі живе у Донецьку.

Насправді ж, наприкінці травня 2014-го Павло Півоваренко прийняв деморалізовану бригаду й у короткий термін зумів мобілізувати активний кістяк. Командир особисто, на броні, брав участь у багатьох операціях зі звільнення населених пунктів на Донбасі, зокрема Северодонецька, Лисичанська та Попасної. Півоваренко застосовував зухвалу тактику атак з тилу за підтримки артилерійських підрозділів. Загалом Півоваренко зі своїми підлеглими причетний до звільнення 20 населених пунктів.

На початку серпня 51 ОМБр перекинули на Донеччину. Тут під керівництвом Павла Півоваренка було захоплено стратегічний населений пункт Марьїнка, військові навіть змогли без бою зайти у Петровський район Донецька й попили там кави у кафе, адже ворог не очікував такого сміливого удару на цьому напрямку.

Завершив свій бойовий шлях Півоваренко в Іловайську. Під час виходу через «зелений коридор» він очолив одну із груп, сівши на передній БТР. Поблизу села Чумаки російські військові вогнем розчленували колону, під час одного з вибухів Півоваренко злетів з броні, й очевидно загинув. У нього були поранення у ногу, спину та у голову. Свідків його смерті, на жаль, не знайшлося, бо, швидше за все, вони всі загинули. Тіло Павла Васильовича знайшли і доставили у Запорізький морг, але процедура впізнання чомусь тягнулася майже два роки. Цей час недоброзичливці та провокатори, не виключено що це була одна з інформаційно-психологічних атак ворога, використовували, щоб очорнити ім’я героїчного українського офіцера, котрий, до речі, посідаючи високу посаду у штабі ЗСУ, сам попросив начальство відправити його на бойові дії.

Нині ж справедливість щодо Павла Півоваренка, його дружини та двох дітей відновлена.