В гостях у студії «Громадського Інтерактивного Телебачення» побувала фотограф Жидичинського монастиря, авторка проєкту «Ангели теж сміються», головна редакторка ІП «Завтра». 

Юлія Коцюба вивчає прикладну лінгвістику у ВНУ імені Лесі Українки, а з фотографією колегує 5 років, поціновує ніжність у барвах і раніше захопилась кольорокорекцією й експозицією, ніж, власне, фотографією. Для неї це спосіб зафіксувати мить, ідентичної якій ще не було і вже не буде, також важливо приносити людям користь мистецькою діяльністю, передаючи сенс і живі емоції. В розмові з ведучою Ярославою Савош фотограф поділилася спогадами про початок саме в тематиці релігійних світлин, освоєнні церковної термінології.

Дуже важливо не заважати

Обряд вінчання триває зазвичай 40 хвилин, за цей час можна зробити до 100 кадрів, але щонайменше – один за хвилину, щоб потім відібрати найкращі. А ви знали, що в Липлянах є жіночий скит? Під час інтерв'ю ми переглянули чимало світлин Юлії:

Мабуть, під впливом західних фільмів монастир уявляється як щось далеке, закрите й те, до чого не завжди є доступ, тому я вирішила показати, що люди в чорному радіють від шляху, яким присвятили своє життя Богу насправді не нещасні, не закмнені.

Зазвичай, коли фотоапарат не зі мною, користуюся мобільним телефоном. Для зйомок використовую два об'єктива. Переважно ті, кого фотографую, люблять це, не нарікають, мовляв, нефотогенічні.

Мені стало легше спілкуватися з людьми. Легко в репортажній фотографії, але мені ще треба вчитися і вчитися.