Гостросюжетна біографія у книжці, спогади про Ґданськ і 2020 рік у кадрах подорожей: такою розмаїтою була наша бесіда з директоркою турклубу «Ми», Русланою Мельник. Перші 23 хвилини етеру присвячені мандрівкам у горах та околицях Луцька, порадам щодо організації дозвілля з підлітками, мотивації до експедицій екостежками. Далі спілкуємося про постать Анни Валентинович.

У її арсеналі – найвища польська нагорода Орден Білого Орла і американська Медаль Свободи.

Анна народилася на хуторі, що належав селу Сінне (тепер – Садове) у незаможній родині Любчиків – Назара і Приськи з дому Пашковець. Мала старшого брата, якого совєти зарештований за співпрацю з УПА й засудили на 15 років таборів, на волю вийшов після смерті Джугашвілі.

Анну ще підлітком насильно вивезла до Польщі родина Едмунда Телєсніцького, яка тримала її за робітницю. Дівчина не витримала збиткувань і втекла до інших господарів, але боялася признатися, що вона – українка. Допомогла бездоганна польська мова (до 1939 року на Волині практично не було українських шкіл). Далі робота на Ґданській судноверфі, де вона стала однією з найкращих працівниць, а згодом – і найактивніших діячів незалежної профспілки. 


Зі звіту офіцера Служби безпеки:
Валєнтинович Анна […] має намір використати приїзд Папи Римського до Польщі, щоб популяризувати діяльність антисоціалістичних груп

Дорота Карась пише, що серіал про життя Анни Валєнтинович міг би починатися такою сценою.

1. Перед сільською халупою зупиняється віз, запряжений кіньми. На ньому енергійний блондин. Перед хатою стоять чоловік, молода жінка та кілька босоногих дітлахів. Поляк приїхав за служницею та помічницею в господарстві. У нього вже працювала старша донька української родини Любчиків, але втекла додому, бо було важко. Молодша, 12-річна Анна, каже: «А я би впоралась». Дівчина застрибує на віз і їде з поляком.

(Або 2). Серпень 1980 року. Перед брамою Ґданської корабельні імені Лєніна людно. Неподалік на території величезного заводу стоїть хрест. Під ним пліч-о-пліч моляться Анна Валєнтинович та Лєх Валенса...

Наприкінці інтерв'ю Руслана Мельник стверджує, що поки невідомо, чи буде у 2021 Фест "Вітрила Пригод", тож пропонуємо ознайомитися з розмовою, яку ми записали по гарячих слідах, за участі бардів Костянтина Яворського та Юрія Щербика. 

До речі, найприкметнішими світлинами 2020, міркуваннями про фотогенічність і красу в інтерв'ю з Ярославою Савош ділилась мандрівниця Лідія Кожевнікова.