Нещодавно Уряд підтримав черговий проєкт постанови про посилення вимог адресності надання житлових субсидій. Приводів для відмови в отриманні субсидій значно побільшає.

Про це пише сайт «Хвиля». 

Щоразу вимоги для отримання субсидій стають все більш жорсткішими і складнішими. Мета зменшити кількість субсидіантів і відповідно скороти бюджетні витрати на субсидійні виплати.

До речі, якщо станом на грудень 2017 року майже 7 мільйонів українських домогосподарств отримували субсидії, то цього року їх залишилося менше 3 мільйонів.

Новою постановою передбачені додаткові обмеження, зокрема, підставою для відмови в отриманні субсидії може стати наявність банківських депозитів, купівля валюти, одноразові покупки, перетин кордону.

Разом з тим, з офіційних документів Уряду не зрозуміло про які саме параметри обмежень йдеться. Залишається купа неясностей, немає відповідей на запитання:

  • Чи факт наявністі доходів від депозитів та дивідендів від цінних паперів є приводом для відмови, чи йдеться про зменшення на цю суму субсидійних виплат?
  • Яка межа доходу від депозитів і цінних паперів, що є підставою для відмови?! Наприклад, пенсіонер має маленький депозит і дохід від нього кілька сотень чи тисяч гривень на рік, що є неспівмірним із вартістю житлово-комунальних послуг за рік.
  • Що з купівлею іноземної валюти та дорогоцінних металів? Якщо людина купила 100-200 доларів або золотий ланцюжок, чи буде це підставою для скасування субсидій, а як це відслідкувати?
  • А щодо поїздок за кордон?! До прикладу, людина може виїжджати до родичів чи на лікування проплачене благодійними організаціями – це ж не обов’язково виїзди з метою заробітку чи дорогого відпочинку.

Незрозуміло також рішення Кабміну щодо скасування діяльності та повноважень комісій, що працюють при місцевих органах влади та призначають субсидії в окремих нестандартних і виняткових випадках. Наприклад, після втрати майна через пожежу чи коли відносно забезпечена сім’я залізила у борги, через дороге лікування когось із членів родини.

Урядовці, очікують, що нова постанова дозволить скоротити кількість субсидіантів ще тисяч на 300 і заощадити на субсидіях декілька міліардів гривень.

Проте, посилення вимог до отримувачів субсидій може не стільки вдарити по «багатих шахраях», які прикидаються «бідними», скільки по тих, кому справді важко обійтися без допомоги держави.

До речі, суттєве скорочення субсидіантів більше ніж в два рази за останні роки, відбулося, переважно, за рахунок заробітчан. Адже, за однією з умов, родина втрачає право на субсидію, якщо упродовж 60 діб хтось із її членів не сплачує єдиний соціальний внесок (якщо тільки офіційно не оформлений як безробітний). А люди, котрі тимчасово або постійно працюють за кордоном, фізично не мають можливості сплатити ЄСВ.

І це при тому, що держава мала б навпаки бути вдячною заробітчанам, які щороку переказують в Україну понад $12 млрд, що підтримує наші економіку й валюту значно більше, аніж кредити від міжнародних фінансових інституцій.

Те ж стосується пенсіонерів та малозабезпечених людей з невеликими доходами, котрі отримали у спадок розпайовані земельні наділи. Насправді ця земля може не приносити їм жодного прибутку. Тим не менше, формально це є підставою для позбавлення такої родини права на субсидію.

В той же час субсидії – тягар для держбюджету. Щороку на них ідуть десятки мільярдів бюджетних гривень. Тож намагання урядовців скоротити бюджетні витрати цілком зрозумілі. Але для того, щоб розв’язати цю проблему, треба владі кардинально змінювати підхід: збільшуючи через розвиток національної економіки доходи населення. Таким чином, все більше українських домогосподарств могли б самостійно впоратися з оплатою «комуналки».

Середньостастична європейська родина, скажімо, витрачає не більше 10% сукупного сімейного доходу на оплату житла й комунальних послуг. У нас цей показник сягає 35%. Коли й в Україні він знизиться до «цивілізованих» параметрів, субсидії населенню не знадобляться. Досягнути цього можна, або зменшивши тарифи, щоб вони були підйомними для сімейних бюджетів, або суттєво збільшивши доходи громадян, аби ті могли самостійно розв’язувати побутові проблеми й не просити милостиню в держави.