Якщо висадити в Луцьку мамонтові дерева, сморід пропаде скоріше, певен відомий архітектор Святослав Сухоставець.

Ідею озеленити Луцьк мамонтовими деревами (секвойєю – ред.) фахівець озвучив в ефірі авторської програми Юрія Кресака «А що завтра?» в ефірі телеканалу ГІТ.

Пан Святослав припускає, що керівники міста не мають достатньої освіти, аби розуміти цілісний комплекс умов для життя лучан.

«Я, коли підходив в міську раду, то саме мені образливо, що всі люди, з якими я спілкувався, - то або юристи, або якісь економісти, тому що вони зовсім по-іншому на все дивляться. Я їм пробував пояснити, ну але скільки за 15 хвилин розкажеш?» – переймається архітектор.
«Луцьк – це машина для життя, і ви цю машину весь час повинні покращувати. Те, що у вас – це зелені насадження, то… чесно кажучи, кліматичні умови накладають для вас поштовх, щоб ви всі ці зелені насадження міняли», - так бачить фахівець адміністративний центр Волині як такий.

Маючи унікальний науково-дослідний інститут лісництва під самим містом, градобудівельники могли б прикрашати ландшафт екзотичними і чудернацькими породами дерев, і це, на думку пана Сухоставця, було б і цікаво, і доречно. Наприклад, в Ужгороді на Закарпатті уже почали вирощувати так зване мамонтове дерево. Луцьку воно також могло б принести чимало користі.

«Його переваги в тому, що воно швидше росте. За три роки воно досягає висоти 10 метрів. Правда, пізніше воно менше дає переваг, але на період початковий – дає. Ну, якщо тисячу років живе, то, розумієте… висота такого дерева сягає метрів 120», - розповідає архітектор.

Однак, зазначає, локацію для них треба обирати грамотно. Не тулити коло Луцького замку, бо туди для посилення старовинного духу по стилю підійшли б, приміром, в’язи. А для секвой та іншої «екзотики» - інше місце.

«А от де є можливість, їх садити в низинах, так, щоб уся зелень була практично на одному рівні. А ще евкаліпт. Це ж поляки перші почали в нас абрикоси садити, посадили амурський горіх, посадили софору японську, і, я дивлюся, на карту, в нас самий північно-західний регіон софори японської, лікувального дерева. Ну, вони його зрубали, звісно, на радостях, навіть два, і поставили там на пр. Волі якийсь магазин. Але, розумієте, тут треба людина, яка дивиться по землі полосу кліматичних районів».

При мудрому господарюванні містяни могли б мати з дерев не лише екологічність, але й вигоду. Прикладів з історії є чимало.

«Чому Піночет (Августо Піночет – чилійський генерал, політик і диктатор, - ред.) закупив в радянські часи, не маючи ніякого відношення дипломатичного, тисячу дерев кримської сосни і засадив там всю ту пустелю? І друге місце має там в Південній Америці по продажу целюлози. Думать треба. А він, виявляється, засадив пустелю. А та сосна має властивість дихати через голочку, їй там землі небагато треба і вологи, і все. І в нас, треба думати, садять сміття. Що рубають, мені навіть подобається. Ну але хай другі розумні люди приходять і садять щось хороше. Садять хай ту сосну, яка в нас раніше росла, яка мала майже 90 м висоти. Чого її не садять?» – дивується архітектор.

Довідково: Мамонтове дерево велетенське, або секвоядендрон велетенський (Sequoiadendron giganteum) — єдиний сучасний вид роду мамонтове дерево (Sequoiadendron), також відомий як «гігантська секвоя» та «велінгтонія». Є одним із найдовговічніших і найбільших дерев на Землі. Це однодомна вічнозелена рослина. Дорослі дерева досягають висоти до 100 метрів з діаметром стовбура 10-12 м. Найстаріше сучасне мамонтове дерево велетенське має вік 3200 років, встановлений за річними кільцями. Кора червоно-бурого забарвлення, з глибокими тріщинами, дуже товста — 60-70 см. Кора дерева дуже погано загоряється, що захищає рослину під час пожеж. Обвуглюючись, кора запобігає пошкодженню деревини. Крона правильна, пірамідальної форми. Хвоя дрібна. Має дуже багато декоративних форм: плакучу, карликову, блакитну, золотисту. Завдяки цьому вид широко використовують для монументальних контрастних композицій у лісопарковому будівництві. Крім того, має дуже цінну деревину. Вона легка і міцна, не гниє, добре піддається обробці.

Повне відео ефіру «А що завтра?» можна переглянути тут: