Сьогодні, 9 вересня, близько 18-ї години на одній із транспортних розв’язок Луцька сталась ДТП — зіткнулись два легковики
29 серпня в Україні вшановують пам’ять загиблих захисників
Після років дослідження і обдумування, розумію, що традиції, котрі ми часто намагаємося плекати – це скоріш про регрес, а не прогрес. Чомусь на цю думку мене наштовхнув флеш-моб про українську (?) хустку.
Я ніяким чином не проти цієї акції. Багато моїх друзів взяли у ньому участь. Взагалі, моралізаторство мені доволі чуже. Вважаю, що кожен може бавитися як йому подобається. Але зрозуміти для чого плекати традицію покривати жінці голову – мені ніяк не вдається. Після років боротьби за освіту для жінок, за право голосу, за можливість керувати своєю долею...
Буду коротко – я хусток не люблю, хіба на шиї для краси, на голові – вони мене дратують. І ви всі мені теж з хустками на голові – не подобаєтесь, вибачте 😅 І з ніякими «берегиньками» (як чую це слово, аж під ребром щось дригається) українського народу і традицій не асоціюєтесь. І те, що хустка частина народного строю – ну і що? Якого періоду, якого регіону? Під питанням, правда ж? Чому ж тоді не робити флеш-моб з переміткою? Це аж ніяк не цікавий символ. І рудиментарний абсолютно. Його треба відкинути і забути.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: як одягалися наші пращури?
Вибрати вишиту сорочку як щось, що нас об‘єднує, – це круто і правильно." – Уляна Явна
Прикрашання одягу вишивкою – явище не унікальне, а загальносвітове. Але кожна країна і регіон мали якісь свої особливості, звички, вміння, напрацювання, бачення притаманні лиш конкретній громаді і території – і це робить кожен патерн/взір унікальним.
Я от себе почуваю спадкоємицею традицій, котрі активно зароджувались і плекалися в Галичині у 1920-30х роках. Дуже довга нитка крізь майже століття мене поєднує із тогочасними інтелектуалками, мандрівницями, бунтарками. Котрі пристосовували народну вишивку до пляжних костюмів і поєднували це із стильними короткими стрижками.
Ви можете мені закинути стару і пожовану істину – то ж не всі такі булииии, а-я-я-й, а були ж переважно темними селянками, аааа. Хто вам таке нав‘язав взагалі? Всі тоді були дуже різними, як і зараз. А кого наслідувати, чий досвід переймати та робити «традицією» – вибір за вами. Мені треба було багато часу, помилок і проб, щоб зробити свій. Трохи втомилася від постійної героїзації, сакралізації.
Чому просто не сприймати вишиті сорочки як класний одяг, який колись вигадали українці? Тому мушу тепер ділитись цим поступом, щоб, може, комусь полегшити і скоротити дорогу до своєї ідентичності ♥️
Попередній допис
Наступний допис
©2024 uaGit
Коментарі