З перших днів повномасштабної війни в Україні розпочалася мобілізація до Збройних сил України. Тисячі добровольців по всій Україні «атакували» військкомати, щоб потрапити до війська. Водночас знайшлися й такі, хто проігнорував повістки. Одні намагалися втекти за кордон, інші – переховувалися від отримання повістки, а дехто – просто не з’являвся у військкомат після її вручення. 

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, скільки уже вироків винесли у справах про ухилення від мобілізації на Волині і яке покарання суди призначають порушникам.

Яке покарання за ухилення від мобілізації

За сім місяців війни (з 24 лютого до 23 вересня) волинські правоохоронці оголосили 25 підозр за фактами ухилення від мобілізації, а до суду скерували обвинувальні акти щодо 20 осіб. За цими кримінальними провадженнями суди вже винесли сім вироків.

Повістку про призов на військову службу від Луцького центру комплектування та соціальної роботи отримав лучанин, директор ТОВ «Голденвей». Він був військовозобов’язаний та визнаний лікарською комісією придатним до служби, однак не з’явився у військкомат, тож правоохоронці притягнули його до відповідальності. Але в суді він повністю визнав свою вину, тож суд врахував це, а відтак і не карав за суворими мірками. Спочатку призначив три роки позбавлення волі, а на підставі ст.75 Кримінального кодексу України змінив його річним іспитовим строком.

Схожі історії і в інших ухилянтів – всі були військовозобов’язані та придатні до служби, однак не з’являлись на виклики військових. Так, до прикладу, вчинив уродженець Горохівщини з села Пірванче. Він мав з’явитися на виклик військових у травні цього року, але свідомо не прийшов. У суді він визнав свою винуватість і розкаявся, тож суд призначив покарання у вигляді позбавлення волі на три роки та звільнив від цього покарання з іспитовим терміном один рік. Впродовж цього часу він не повинен вчинити інших правопорушень, не виїжджати за кордон та з’являтися до уповноваженого органу.

Серед ухилянтів є не тільки волиняни, а й переміщені особи. Так, Ковельський міськрайонний суд виніс такий же вирок чоловіку, який переїхав на Волинь із Луганської області і ухилився від мобілізації. Він перебував на військовому обліку у Ковельському центрі комплектування та соціальної підтримки, але на виклик військових не з’явився. У суді свою вину визнав і просив суворо не карати, оскільки доглядає за двома дітьми, а жінка працює. Суд врахував ці обставини і призначив таке ж покарання – позбавлення волі на три роки з іспитовим терміном тривалістю один рік.

Так само покарали і мешканця Ратнівщини, який теж не прибув на виклик військових у липні цього року. Суд взяв до уваги кілька обставин: що підсудний визнав свою вину, а також те, що він самостійно доглядає стару матір.

Аналогічне покарання призначили волинські суди й іншим ухилянтам – винесені вироки передбачають обмеження волі на три роки та звільнення від цього покарання з іспитовим терміном один рік.

Іспитовий термін не гарантує звільнення від мобілізації

Які ж правові наслідки справ ухилення від мобілізації і чи можуть таких засуджених все таки мобілізувати до війська? Про це «Сила правди» розпитала у волинського адвоката Артура Мартіросяна.

– І на мобілізацію, і на строкову військову службу відбувається призов за тими ж правилами, – роз’яснює юрист. – Людині вручають першу повістку, яка йде для уточнення даних. Тобто, це не повістка, що ти вже їдеш на полігон чи навчання. Це означає, що потрібно з’явитися у центр комплектування для уточнення даних. За те, що людина не з’явилася по цій повістці, передбачена адміністративна відповідальність зі штрафом 1700-3400 гривень.

Тобто, це не кримінальна відповідальність, а адміністративна. Якщо людина взяла цю повістку, прийшла у військкомат і її направили на проходження медогляду, то вже за нез’явлення за другою повісткою і за наступними передбачена кримінальна відповідальність.

– Як суд формує міру покарання для таких підсудних?

– В абсолютній більшості цих справ люди визнають свою вину і укладають угоди про визнання винуватості. Якщо в людини немає інших покарань, непогашених судимостей і вона позитивно характеризується – суд дає їй мінімальне покарання – три роки (це санкція ст 336 ККУ, яка передбачає покарання від 3 до 5 років).

– У вироках буває ще додають іспитовий термін.

– Стаття 75 Кримінального кодексу це загальна стаття, яка передбачає, у яких випадках суд має право дати іспитовий термін. Загальне правило таке – якщо покарання від 5 років і більше, то суд не має права дати іспитовий термін. Тобто покарання має бути у межах 5 років відповідно до санкції статті. Якщо суд дає 5 років, то іспитовий термін може бути 3 роки, якщо ж дає 3 роки, то іспитовий термін – 1 рік.

Людина не повинна впродовж цього терміну відлучатися з місця проживання, не вчиняти правопорушень і відмічатися в установі виконання покарань. Вчинення порушень під час іспитового терміну може стати підставою для реального покарання, яке передбачено статтею. Навіть порушення правил дорожнього руху може стати підставою, щоб людині змінили випробувальний термін на реальний.

– Чи можуть людину призвати/мобілізувати, якщо вона знаходиться на іспитовому терміні?

– Так, можуть. Ніякий закон не забороняє вручити їй повістку повторно і вона має з’явитися у центр комплектування. Тобто, перебування на іспитовому терміні не дає жодних гарантій, що в цей час людина не може бути призвана до війська.

Але, якщо людина не з’явиться за повісткою, врученою під час іспитового періоду, то цілком імовірно, що іспитовий термін можуть замінити на реальний. Цілком можливо, що таким особам повістки можуть вручати, оскільки їхнє місцезнаходження відоме, людина постійно має перебувати вдома і не може переховуватися.