Бахмутські лікарі працюють як один складений механізм, що у пеклі війни рятує душі та тіла захисників нашої свободи.

19 грудня День Святого Миколая. Ось, як цей день пройшов серед медиків стабілізаційного пункту на Бахмутському напрямку.

Зранку по рації передають готуватись: триває артилерійський бій. Є поранені.

Коли евакуаційна машина прямує до пункту, на неї очікують як медики, так і фотографи — Костянтин та Влада Ліберови, які й поділились цією історією з українцями.

– З Миколаєм! – каже усміхнений медик з бородою та шапочці Санта Клауса і пригощає нас цукерками. – Сьогодні й на Новий рік буду працювати в цій шапочці, і ніяк інакше!

Під’їжджає авто. Двоє хлопців, контужені, але пересуваються самі. Лікарі трохи видихають: цих прокапати та можна направляти на лікарню.

Минає година, і ще в одній машині на медиків чекає новий виклик — бій за життя бійця з тяжким пораненням у живіт.

Він втрачає свідомість, поки лікарі в декілька рук в маленькій операційній приймають термінових заходів, щоб стабілізувати хлопця.

“Санта” схиляється над пораненим. Цікаво, чи бачить він свого рятівника в кумедній шапочці, чи запам‘ятає, хто його рятував?

Коли медики стабілізують стан хлопця та відправлять його до лікарні, попереду знову чекає невідомість. Чи виживе він?

Та часу на роздуми не лишається. Хлопця вже везуть назустріч його долі на операційному столі у профільного хірурга. А один з його рятівників з червоним головним убором продовжує пригощати усіх цукерками та вести боротьбу зі смертю.

Тепер люди у Бахмуті не живуть, а більше виживають у цій запеклій боротьбі — для ворога безсенсовній за територію, для захисників — за життя та свободу майбутніх поколінь.