Військові поразки й колосальні втрати окупантів на Луганщині демотивують солдатів збройних сил російської федерації.

Окупанти відмовляються повертатися на війну в Україну: російська армія несе величезні втрати. Аби компенсувати брак особового складу, кремль вдається до примусової мобілізації мешканців тимчасово окупованих територій.

Кількість втрат серед особового складу окупаційних військ наразі перевищила 22 тисячі осіб. Росіяни стикнулись із масовим спротивом не тільки з боку ЗСУ, а й з боку цивільного населення, яке веде партизанську війну й боротьбу на виснаження з окупантам.

Йдеться як про інформування Збройних сил України, так і про перерізання шляхів постачання військових підрозділів країни-окупанта. Не розуміти цього росіяни не можуть. Звідси й відповідні настрої.

Моральний стан окупантів знижує й розуміння того, що їх фактично женуть на смерть.

В ЗМІ з'явилося відео допиту захопленого у полон поблизу Рубіжного російського окупанта. Під час допиту полонений розповів, що він воює в Рубіжному близько 10 діб. Бойовий дух, за словами окупанта, жахливий, люди не хочуть служити, хочуть повернутися додому, а керівництво не дозволяє.

Вони не дозволяють нам навіть подзвонити, харчування жахливе, ми в погребах живемо, умов ніяких немає, ніякого забезпечення. Що сім'я передала з дому, те і носиш. Навіть трусів з носками немає...Багато (вбитих окупантів. – ред.). З 250 зразу ж викосило половину. Зараз до 100 людей в нашому батальйоні в Рубіжному разом з резервістами. Є кадирівці. Якщо їх зажимають, двухсотять, трьохсотять, вони одразу тікають, – розповідає він.

В пресі неодноразово вже звучали повідомлення про те, що армія рф намагається виконати поставлені цілі в Україні до конкретних дат. Зокрема, називали 9 травня, як сакральне свято для країни-окупанта. Варто говорити й про те, що путін використовує тактику Другої світової війни. Тобто, фактично не рахується з втратами особового складу збройних сил своєї держави.

Якщо у рашистів завдання до 9 травня вийти на адмінкордони Донецької й Луганської областей, відповідно, ніхто не буде рахуватися із втратами. І це наочно продемонстровано останніми подіями на території моєї рідної Луганщини.

Так, за добу 26 квітня на території регіону було знищено близько 200 окупантів і близько 3 десятків одиниць бронетехніки. Тобто, на позиції ЗСУ іде російська навала. Але, попри переважну кількість окупаційних військ, українські вояки міцно тримають оборону. Ба більше, на окремих ділянках, зокрема в Запорізькій області, переходять у контрнаступ.

Нагадаю, що на Херсонщині так само українськими військами було звільнено від окупантів чергових 5 населених пунктів.

Йдеться про перехоплення ініціативи у країни-агресора. Крім того, росіяни не можуть не розуміти того, що постачання сучасного оснащення ЗСУ знижує шанси окупантів повернутися додому живими.

Наприклад, радянська самохідна установка «Гіацинт» б’є на відстань до 36 км. Водночас останні постачання САУ провідними країнами Заходу (Нідерландами, Францією, США) мають дальність ураження високоточним боєзапасом до 60 км. Це дозволяє ЗСУ практично безперешкодно вирівняти рельєф у тилу російським окупантів. Причому – разом із самими окупантами.

Ця теза підтверджується останніми подіями не лише на теренах України, але й безпосередньо на території рф.

Росіяни нарешті починають розуміти: війна постукалась і в їхні двері. Відтепер до звуків повітряної тривоги звикатимуть і мешканці Курської, Воронезької, Бєлгородської областей. А це не може не впливати на настрої в лавах самих окупаційних військ. Військові поразки й колосальні втрати демотивують солдатів збройних сил російської федерації.

Нагадаю, за повідомленням Генштабу ЗСУ, станом на 28 квітня з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну окупаційні війська втратили майже 23 тисячі військових, а також позбулися майже тисячі танків.

Дмитро СНЄГИРЬОВ (військовий експерт, співзасновник ГО «Права справа», спеціально для ГІТу)