Росія публічно заявила про намір допустити представників ООН і Міжнародного Червоного Хреста до місця загибелі українських військовополонених в Оленівці, однак, за фактом, міжнародні експерти й досі не можуть потрапити на місце злочину. 

Вочевидь, в рамках конкретної ІПСО, росіяни й досі працюють над створенням потрібного їм антуражу на місці масової старти українців.

Міністерство оборони рф вже заявило про те, що воно дало згоду на роботу представників комісії ООН і Міжнародного Червоного Хреста, та не поспішає з її реалізацією. Разом з тим відкритим залишається питання щодо участі в роботі цієї комісії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, який заявив про бажання бути присутнім під час розслідування цього військового злочину.

Варто зазначити, що ситуація в Оленівці — це в чистому вигляді російська інформаційно-психологічна операція (ІПСО).

Нагадаю деякі факти.

По-перше, заява спікера держдуми РФ В'ячеслава Володіна про внесення на розгляд депутатів думи законопроєкту, що унеможливить обмін полонених "азовців".

Друге — цілком синхронна з попередньою заява верховного суду рф про розгляд справи щодо визнання полку "Азов" терористичною організацією.

Третє — повідомлення про те, що слідчий комітет (ск рф) порушив кримінальні провадження проти захисників Маріуполя за фактом вчинення "злочинів проти людяності".

Усі три епізоди і їхні фігуранти складаються у формулу чітко розігруваної спецоперації. Ба більше, VIP–статус персоналій та організацій-учасників цієї ІПСО дуже красномовно говорить про особливу увагу, яку надають їй у кремлі.

Плюс, варто взяти до уваги й заяви керівництва так званої днр щодо можливості створення "міжнародного трибуналу" для "розслідування" "злочинів" захисників Маріуполя, оскільки вони були нібито скоєні безпосередньо на території "днр".

Щодо цільових аудиторій цієї операції. Насамперед це, звісно, українське суспільство. Потім — наше воєнно-політичне керівництво, а також особовий склад полку "Азов".

На моє переконання, ситуація навколо "азовців" буде як мінімум рік тривати в інформаційному просторі рф. Крім того, з огляду на те, що ця тема доволі болюча для України, вона штучно педалюється російськими ЗМІ і російськими спецслужбами для створення ситуації політичного розбрату в середині нашої країни. Тому вибір об’єкта злочину і провокації є цілком логічним з боку рф.

Разом з тим відзначу, що нам, українській стороні, варто наполягати на розслідуванні військових злочинів, скоєних представниками окупаційних військ рф. Йдеться, насамперед, про позасудові страти і факти катування, зафіксовані та документально підтверджені.

Щоб нівелювати плани роспропагани і добитися справедливого покарання для злочинців, Україна повинна наполягати на паралельному розслідуванні цих фактів, за участю українських і міжнародних експертів. Мова йде і про Оленівку, і про інші відомі факти катувань українських військовополонених.

Наголошу: усі факти масових убивств і звірячих катувань росіянами українських військових, захоплених ними в полон, мають бути розслідувані міжнародними та українськими експертами, а винні у їх вчиненні — покарані.

Дмитро СНЄГИРЬОВ (керівник ГІ «Права справа», воєнний експерт, спеціально для ГІТу)