Одеса нарешті позбулася пам’ятників Катерині ІІ та Суворову. Після кількох місяців відмовок, голосування та суперечок, їх демонтували.

Як цю новину сприйняли на фронті та чи почало суспільство усвідомлювати необхідність відречення від «руського міра» в етері ГІТу розповів воєнний журналіст Михайло Ухман.

«Чесно, незважаючи на ситуацію фронту та ракетні обстріли, коли це прочитав, настрій піднявся», — поділився Михайло.

Проте загальне враження відносно дерусифікації в Україні в нього інше:

«Дуже було соромно, що пам'ятник кату українського народу, Катерині ІІ, в цьому славетному українському місті, що багато його жителів були настільки зомбовані і досі залишаються, що хочуть відділяти поганих росіян від хороших імперіалістів», – ділиться Михайло.

Частина людей продовжувала захищати російські пам’ятники, мовляв, що вони зробили, в їх числі мер та міська еліта. Проте, з його слів, збільшилась кількість людей, які з приходом війни почали усвідомлювати, що представляє собою росія.

Ухман розповів: «Я нещодавно повернувся з Бахмута, бачив, яка там ситуація і я просто не розумію українських чиновників, депутатів, мерів, які продовжують захищати, так званий російський "хороший мір" – це настільки абсурдно. В нас така страшна ситуація на фронті, про це не говорять нажаль в тилу, на телебаченні, про це не пишуть ЗМІ багато, не говорять так звані радники, але коли захищати щось російське чи їх секту, так звану церкву, чи їх пам'ятники…».

Наостанок Михайло звернув увагу, що міста центральної, східної та південної України швидше реагують та позбуваються російських назв, пам’ятників й інших ознак «руського міра». На відміну від Києва, де в самому центрі досі стоїть пам’ятник Ватутіну біля будівлі Верховної Ради та не хочуть перейменовувати консерваторію, Луцька, де ніяк не перейменують вулиці та інших.