Місяць жили в Австрії, та повернулися в Україну: переселенка з Луганщини виховує на Волині 10 прийомних дітей

У будинку сімейного типу в селі Угринів Городищенської громади виховує 10 дітей від чотирьох до 14 років Лілія Зоз із Лисичанська Луганської області. В домі, який безплатно надав місцевий підприємець, оселилися з травня.

Як розповіла жінка, повномасштабний збройний напад росії 24 лютого став важким ударом для родини, повідомляє «Суспільне Луцьк».

"За два дні до війни узяла ще чотирьох дітей. На початку березня у Лисичанську уже не було води цілий тиждень і уже вибухи було чутно зовсім близько, діти не виходили на вулицю, бо було страшно, ми спали у закутку за диваном. Не виходили у підвал, бо там було сиро і холодно і щоб діти не захворіли", – каже жінка.

Виїхати з Лисичанська допомогла доросла донька Лілії Олена Зоз. Вона знайшла волонтерів, які вивезли дітей і маму до Дніпра.

"Коли мама хотіла виїздити, уже не було залізничного сполучення і вона не могла виїхати потягом. Треба було знайти організованіший метод, щоб їх вивезти. Тоді уже була дуже така напружена ситуація на Бахмутському напрямку: і обстрілювалася дорога, і було вже небезпечно виїздити, але він (волонтер – ред.) узяв відповідальність", – говорить жінка.

З Дніпра Лілії Зоз із сімома дітьми вдалося виїхати до Львова. Згодом родина виїхала в Австрію.

"Ми за кордоном жили місяць, а потім усе одно хочеться до дому. На Батьківщину тягне сильно", – каже жінка.

Уже оселившись на Волині, влітку Лілія прихистила ще дітей.

"Взяла із притулку у Львові ще трьох діток. Вони теж маленькі, самі з міста Лисичанська. Я тут займаюся тільки дітьми, і взагалі я підприємець і мені тут більше нічим займатися. Тільки дітьми. І все, що я можу зробити зараз – це бути з дітьми", – говорить переселенка.

Зараз в Угринові менші п’ятеро дітей ходять у дитсадок, старші у школу. 14-річна Оксана Іщенко – найстарша дитина у родині. Дівчина навчається у сьомому класі, каже, з усіма подружилася.

Дім Лілії Зоз у Лисичанську цілий, а квартира розбита – у дах потрапив снаряд.

"Зараз там іде війна на околицях міста, зв’язку там немає, комунікації там немає. Зв’язуватися з людьми неможливо. Нам тут дуже подобається, дуже гарно. Ми чекаємо звільнення і нашого міста, і інших міст України", – додала жінка.

Окрім родини Зозів, у Городищенській громаді проживає ще сотня вимушених переселенців, розповіла начальниця відділу соцзахисту сільради Галина Подмовська.

"Проживають на території громади у населених пунктах у приватному секторі. Також 27 чоловік проживає у гуртожитку Сенкевичівського ліцею. У селищі Сенкевичівка. Це переселенці Донецької, Луганської областей. Житло безплатне", – додала посадовиця.