Сьогодні, 9 вересня, близько 18-ї години на одній із транспортних розв’язок Луцька сталась ДТП — зіткнулись два легковики
29 серпня в Україні вшановують пам’ять загиблих захисників
8 жовтня виповнилася річниця загибелі багатодітного батька, військовослужбовця з Волині Євгена Головчака. Військовий загинув торік на Харківщині.
Як розповіла Суспільному вдова бійця Любов Головчак, авто чоловіка підірвалось на танковій міні поблизу села Петропавлівка Куп’янського району.
Уже рік жінка сама виховує шістьох дітей та доглядає за господарством.
Вдова розповідає, що третього березня 2022 року Євгенові принесли повістку. У військкоматі чоловік не зізнався, що має шістьох дітей.
«Мені говорив, якщо ми будемо сидіти тут, то вони прийдуть до нас і будуть знущатися з наших дітей. Сказав я за твоєю спідницею і спинами дітей ховатися не буду», — пригадує жінка.
Каже, що з того дня почалося життя від дзвінка до дзвінка:
«З телефоном спиш, їсиш, з телефоном дітей до школи відправляєш, з телефоном просто живеш. Ми навіть в те літо в ліс перестали ходити, бо боялись пропустити його дзвінок», — говорить Любов.
Зі слів жінки, згодом вона зібрала документи про те, що чоловік — багатодітний батько. Їх відправила командиру, той пообіцяв оформити документи на повернення військовослужбовця додому, а ввечері того ж дня прийшло повідомлення про загибель Євгена.
Найменшій донці Світлані — два роки, найстаршому сину Віталію — 16. Він навчається на механізатора.
14-річна донька Катерина, цього року вступила на навчання до Луцького правознавчого ліцею.
«Коли одягнула форму, то ще більше стала схожа на тата. Я пішла в цей ліцей, щоб надалі служити народу України та боротися з корупцією та підтримувати народ», — говорить дівчина.
Після втрати чоловіка, говорить Любов Головчак, мусила навчитися водити авто. Жінка самостійно облаштовує побут в новій оселі. Каже: у залі будуть світлини чоловіка, яких зробила багато, їх часто розглядає.
Поховали Євгена Головчака на кладовищі рідного села Криничне. З того часу, каже жінка, єдиною розрадою є діти, які дуже схожі на батька, залишились спогади у фотографіях та наручний годинник Євгена, у якому досі не сіла батарейка.
Попередній допис
Наступний допис
©2024 uaGit
Коментарі