Контрнаступ України зупинився "далеко за межами" заявленої мінімальної мети і війна, можливо, вступила в період військового глухого кута, отже, наступний рік буде важким та небезпечним періодом для України.

У матеріалі The Economist йдеться: "контрнаступ, що почався в червні, домігся скромних успіхів на флангах Бахмута і на півдні, в Запорізькій області. Поєднання втомлених підрозділів, обмежених боєприпасів та сирої погоди сповільнить наступ взимку, хоча деякі атаки піхоти невеликими підрозділами триватимуть".

Автор матеріалу пише про те, що взимку, скоріш за все, почнеться нова інтенсивна кампанія дальніх ударів з обох боків.

"Росія накопичує запаси ракет і, ймовірно, знову нападе на енергосистему України. Україна накопичує безпілотники і буде продовжувати завдавати ударів по окупованому Росією Криму, чому сприятиме невелика доза поставлених Америкою ракет АТАКС", - йдеться в матеріалі.
"Вирішальне питання на 2024 рік полягає в тому, яка сторона зможе швидше відновити більш якісні сили. Частково це питання робочої сили. Російська армія не досягла поставлених цілей по набору персоналу, але зібрала достатньо військ, щоб протриматися до кінця літа", - пише автор матеріалу, зазначивши при цьому, що, якщо Путін хоче перейти в наступ, як це було взимку 2022-2023 років, йому, можливо, доведеться провести більш масштабну хвилю мобілізації.
"Наприкінці 2022 року Росія наростила оборонне виробництво і може виробити понад 2 млн снарядів протягом 2024 року, а також сотні нових та відремонтованих танків. Північна Корея також посилає величезну кількість снарядів, ще більше посилюючи вогневу міць Росії. Західні уряди вклали кошти пізніше, тому Україна навряд чи матиме перевагу в артилерійських боєприпасах — єдиному найбільш важливому факторі на тактичному рівні — до кінця 2023 або початку 2024 року", - йдеться в матеріалі.

Автор статті також нагадує, що Україна не отримає ще одного масового припливу техніки, як це сталося навесні 2023 року. "Замість цього основна увага буде зосереджена на допомозі Заходу в ремонті техніки. Ключове рішення для західних урядів полягає в тому, чи відкриють вони знову виробничі лінії з виробництва зброї, яку вони самі більше не експлуатують, або передадуть конфіденційну інтелектуальну власність українським заводам. Прибуття американської бомби малого діаметра наземного базування (GLSDB) на початку 2024 року поповнить український арсенал ракет великої дальності", - йдеться в матеріалі.

"Час важливий. Кожна сторона сподівається перехопити ініціативу. Україна хоче зберегти можливість весняного наступу, але їй буде складно зібрати для цього сухопутні сили. Путін також захоче, щоб його армія продовжувала символічні наступи, подібні до тих, які ведуться навколо Авдіївки на сході. Але постійне кидання погано навчених військ у важкі бої послабить російську армію, не зрушивши лінію фронту", - пише автор матеріалу.

За словами автора матеріалу, ключовий виклик на 2024 рік, який визначить наступний рік, полягає в тому, чи зможуть партнери України розширити і реформувати навчання. "Літній наступ виявив багато проблем. Деякі з них потрібно буде виправити, щоб наступний серйозний наступ був більш успішним. Наприклад, українським батальйонам і бригадам потрібно набагато більше штабних офіцерів, здатних планувати і командувати складними операціями за участю багатьох підрозділів на широкому фронті", - йдеться в матеріалі.

"Якщо жодна зі сторін не зможе створити значущу наступальну загрозу в 2024 році, у війні, скоріш за все, будуть домінувати фактори, що виходять за рамки поля бою. Чорне море може стати все більш центральним: Росія буде атакувати вантажні судна, а Україна завдасть ударів по російському флоту і об'єктах. Саміт НАТО у Вашингтоні в липні буде розглядатися як перевірка підтримки Заходу. Стратегія Росії проста: продовжувати йти до тих пір, поки партнери України не втомляться. Захід має намір дотримуватися обраного курсу. Оптимістичні чиновники стверджують, що війна прискорює політичне розкладання Росії. Але песимісти попереджають, що Путін може продовжувати в тому ж дусі роками", - йдеться в статті.